Блог учителя початкових класів Попович Мар'яни Іванівни: ПРОФЕСІЙНА СПІЛЬНОТА

ЛІСКОВЕЦЬКИЙ ЗЗСО I-II ст.

ПРОФЕСІЙНА СПІЛЬНОТА ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Голова професійної спільноти вчителів початкових класів:

Попович Мар'яна Іванівна

Члени професійної спільноти:

1. Гурзан Оксана Михайлівна

2. Маркович Оксана Іванівна

3. Соляник Зіна Юріївна

4. Попович Мар'яна Михайлівна

5. Млавець Ірина Володимирівна

6. Іваницька Тетяна Володимирівна

7. Куцюна Наталія Петрівна

8. Гурзан Тетяна Федорівна

Положення про професійну спільноту

вчителів початкових класів

Метою розвитку освіти на період до 2022 року є: підвищення доступності якісної,конкурентоспроможної освіти відповідно до вимог інноваційного сталого розвитку суспільства, економіки; забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними здібностями, потребами на основі навчання протягом життя.

Сучасна чотирирічна початкова школа має забезпечити становлення особистості молодшого школяра, розкрити потенційні можливості та задатки кожної дитини.

За умов практичної реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні гостро постає завдання підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Цьому значною мірою сприяє організація науково-методичної роботи з учителями, яка повинна здійснюватися на діагностичній основі з урахуванням досвіду та проблем кожного педагога і бути спрямованою на методологічну переорієнтацію навчання на розвиток особистості учня, уміння обирати педагогічні технології, підвищення ефективності уроку та результативності навчання.

На всіх етапах розвитку школи головним завданням було і залишається підвищення рівня професійної майстерності вчителів. Адже, якість навчально-виховного процесу значною мірою залежить від учителя, рівня його професійної підготовки. Сучасній школі сьогодні потрібен учитель, який міг би оновлювати, удосконалювати зміст своєї діяльності. А впоратися з цим завданням можна тільки за умови добре організованої і спланованої роботи шкільних методичних об’єднань. Хрестоматійним став вислів К.Д.Ушинського про те, що «вчитель як фахівець живе доти, поки вчиться». Сприяти вчителю в цьому - провідна роль професійної спільноти вчителів початкових класів.

ПС – це об’єднання вчителів одного предмета, яке націлене на конкретне переосмислення загальнодидактичних, загальнопедагогічних положень стосовно навчально-виховного процесу, вирішує питання відновлення змісту освіти, пошуку ефективних технологій і методик викладання предметів, розвитку й саморозвитку вчителів та учнів.

Вчителі початкових класів школи об'єднані в ПС з певним правовим полем.

Положення про ПС вчителів початкових класів.

1.Загальні положення про ПС:

 Професійна спільнота вчителів початкових класів є важливим структурним підрозділом науково-методичної служби школи.

 ПС здійснює навчально-виховну, методичну та позакласну роботу з навчальних предметів.

 Робота ПС планується відповідно до вимог стратегічних документів школи.

 ПС створюється з числа основних учителів та вчителів за сумісництвом.

 ПС може організовувати свою роботу за наявності 3-х та більше учасників.

 Керівництво ПС здійснює голова, який обирається членами ПС з числа найбільш досвідчених учителів і затверджується наказом по школі.

 У своїй роботі ПС підзвітні методичній та педагогічній радам.

 Робота ПС організовано на засадах гуманізації, демократизації, взаємоповаги, взаємоконтролю.

 Загальний контроль за роботою ПС здійснює заступник директора ЗЗСО, який керує початковою школою.

2. Основні завдання і функції ПС:

 підвищувати науково-педагогічний та загальнокультурний рівень вчителів, їх психолого-педагогічну майстерність;

 формувати у педагогів готовність до творчості, самоосвіти та саморозвитку;

 підвищувати активність вчителів у створенні авторських програм, методичних розробок, дидактичних посібників, методичних рекомендацій тощо;

 поглиблювати оволодіння інструктивно-методичними та нормативними документами органів освіти;

 запроваджувати в практику роботи школи рекомендацій науки, перспективного педагогічного досвіду, поєднувати найперспективніші освітні технології;

 проводити проблемний аналіз результатів освітнього процесу;

 проводити експертизу вивчення та виконання програм, рівень засвоєння їх учнями відповідно до вимог Державних стандартів;

 вносити пропозиції щодо зміни змісту та структури обов'язкових навчальних курсів, їх навчально-методичного забезпечення;

 висувати пропозиції щодо організації змісту атестації педагогів;

 вносити пропозиції щодо організації і змісту досліджень, орієнтованих на покращення засвоєння учнями навчального матеріалу відповідно до Державних освітніх стандартів;

 приймати рішення про підготовку методичних рекомендацій на допомогу вчителям, організовує їх розробку та засвоєння;

 висувати пропозиції щодо покращення навчального процесу в школі;

 проводити методичні заходи, спрямовані на розвиток творчих можливостей вчителів, вивчення, узагальнення і поширення перспективного педагогічного досвіду;

 забезпечити інформаційне забезпечення вчителів з проблем освіти, педагогіки, психології, науки;

 брати участь у дослідно - експериментальній діяльності.

3. Профусійна спільнота вчителів початкових класів займається:

• розробкою методичного інструментарію для покращення навчально-виховного процесу;

• експертизою виконання вимог програми;

• результативністю роботи вчителів;

• втіленням у робочий процес інтерактивних технологій;

• аналізує хід та результати інноваційної діяльності;

• організацією роботи зі створення та збагачення банків даних про перспективи нововведення та іновацій в межахсвоєї компетенції;

• організаціїю різних творчих конкурсів, інтелектуальних марафонів, олімпіад, предметних тижнів;

• керує дослідницькою роботою учнів;

• обговоренням, рецензуванням, опануванням різних матеріалів, підготовлених на ПС.

4. Функціональні обов’язки керівника професійної спільноти:

 планування роботи професійної спільноти;

 проводити засідання ПС 4-5 разів на рік згідно з планом;

 проведення моніторингу діяльності ПС;

 складання аналітичного звіту роботи;

 надання практичної допомоги вчителям у підготовці доповідей, рефератів, методичних розробок;

 організація роботи щодо опанування методики викладання молодими вчителями;

 організація роботи щодо системного вивчення нових програм та підручників;

 вивчення стану успішності учнів 1-4 класів;

 відвідування уроків вчителів, взаємовідвідування;

 допомога у підготовці членів ПС до атестації;

 забезпечення своєчасного вивчення нормативних документів.

5. Права голови професійної спільноти вчителів початкових класів:

 Формує банк даних про методичну роботу кожного вчителя, його професійні якості, виконання програм, рішень протоколів засідань ПС.

 Організовує виконання плану роботи ПС, виявляє та втілює перспективний досвід, надає допомогу вчителям у виконанні навч. Робочих планів, програм, організовує наставництво, систему відкритих уроків.

 Голова ПС має право на відвідування та аналіз уроків, позакласних заходів з предмета, перевірку шкільної документації вчителів, що входять в ПС.

 Має право звертатися за консультацією до директора та його заступників із проблем організації навчально-виховного процесу у школі, виконання трудової дисципліни вчителями, які входять до складу ПС.

 Готувати пропозиції та рекомендації вчителям для підвищення кваліфікаційного розряду.

 Ставити питання перед адміністрацією про заохочення вчителів.

6. Перелік документів, що відображають діяльність ПС:

 Аналіз роботи ПС за попередній навчальний рік, який містить: успіхи, надбання, недоліки та шляхи їх усунення; мету і чітко визначені завдання на новий навчальний рік;

 план роботи методичного об'єднання (складається на навчальний рік, обговорюється на засіданні ПС і подається адміністрації навчального закладу на затвердження);

 матеріали засідань методичного об'єднання (протоколи, виступи вчителів, короткі рецензії на відкриті уроки);

 матеріали тематичних семінарів;

 картотека ППД;

 матеріали школи молодого вчителя;

 каталог друкованих робіт учителів школи;

 інформація про вчителів - членів ПС;

 методичні картки вчителів – членів ПС

 інструктивно-методичні документи;

 теми, над якими поглиблено працює кожен учитель (самоосвіта вчителів)

 графік проведення відкритих уроків, виховних заходів

 заходи зі зміцнення навчально-матеріальної бази

 організація позакласної роботи (конкурси, турніри, вечори, фестивалі, предметні тижні, випуски газет тощо)

 робота над підвищенням якості знань, умінь та навичок учнів (вивчення та аналіз якості знань, умінь та навичок з предметів; рівня вихованості за результатами контрольних робіт, зрізів, анкетування; робота з обдарованими дітьми; план індивідуальної роботи з учнем);

 заходи з підвищення фахової майстерності педагогів (творчий звіт, взаємовідвідування уроків, виховних заходів; ознайомлення з новинками психолого-педагогічної та методичної літератури; наставництво; участь у коеференціях, семінарах; виступи, доповіді; робота над створенням власної системи роботи).

Обговорення питань та прийняття рішень на засіданнях ПС фіксує протокол. Згідно з Інструкцією щодо ведення ділової документації в протоколі зазначаються відповідні реквізити. Протоколи засідань можна оформляти в зошиті або на аркушах в окремій папці. На кожному засіданні приймаються чіткі рекомендації, вносяться конкретні пропозиції з питань, що розглядаються.

Алгоритм планування роботи ПС (за Щербаковою Л.Ф.)

Важливою умовою ефективного планування роботи методоб’єднання вчителів початкових класів є визначення рівня педагогічної майстерності вчителів за допомогою анкет, тестів, методом простого спостереження. У відповідності з рівнем педагогічної майстерності вчителів формується мета методичної діяльності ПС в двох видах: ближня (безпосередня) мета—вимоги до рівня професійно-педагогічних знань учителя; кінцева—вимоги до рівня вихованості і знань учнів.

Наступний етап—це формулювання єдиної методичної проблеми, аналіз результатів навчально-виховної діяльності, виявлених у процесі контролю, вихід на проблеми, виявлені в ході індивідуального аналізу роботи вчителів, ПС. Потім ці проблеми ґрупуються і аналітичною радою визначається проблема, яка характерна для більшості вчителів даного колективу. тільки після цього остаточно формулюється єдина методична тема, яка цікавить усіх.

• Визначення рівня педагогічної майстерності вчителів за допомогою анкет,

тестів, методом простого спостереження.

• Формулювання двоєдиної мети методичної діяльності ПС (* вимоги до рівня

професійно – педагогічних знань вчителя та * вимоги до рівня вихованості та знань учнів).

• Формулювання єдиної методичної проблеми, аналіз результатів навчально –

виховної діяльності, виявлених у процесі контролю, вихід на проблеми,

виявлені в ході індивідуального аналізу роботи вчителів, ПС.

• Визначення найбільш характерної для вчителів проблеми.

• Формулювання єдиної методичної теми для всіх учителів початкової школи.

Всю роботу ПС повинна пронизувати практична направленість. Чим різноманітніші форми роботи, тим більше можливостей у вчителя для творчості.

Індивідуальні форми роботи ПС:

 стажування;

 самоосвіта вчителя;

 конкурс “Учитель року”;

 атестація;

 індивідуальні консультації;

 наставництво;

 фестиваль методичних ідей;

 творчий звіт вчителя.

Групові форми роботи ПС:

 робота ПС;

 творчі групи;

 клуби за інтересами;

 тренінги;

 школа удосконалення;

 школа педмайстерності;

 школа молодого вчителя;

 консультативні пункти.

Масові форми роботи ПС:

 педрада;

 семінари;

 конференції;

 методичні виставки, ярмарки;

 інструктивно – методичні наради;

 предметні декадники;

 педагогічні читання;

 презентації творчих груп, методичних об'єднань;

 методичний ринг;

 тиждень молодого вчителя;

 випуск методичних бюлетенів, рекомендацій.

Орієнтири планування роботи шкільного ПС

• Проблемна тема школи

• Нормативно-правова база організації навчально-виховного процесу

• Зміст державних програм

• Діагностика професійної компетентності педагогів

• Наукова, методична, психолого-педагогічна література

• Педагогічний досвід

• Результативність атестації

• Результативність курсової перепідготовки

• Рівень знань, умінь і навичок учнів

• Самоосвітня діяльність

Життя наполегливо вимагає творчого підходу до підбору тем, над якими будуть працювати протягом навчального року вчителі методоб’єднання. Важливо, щоб поряд з питаннями конкретно-методичного характеру, в полі зору знаходили місце питання психології молодшого школяра, проблеми дидактики уроку. Без цього сучасний учитель не може повною мірою забезпечити високу якість знань, умінь і навичок учнів.

Проблемне питання:

"Впровадження у практику роботи інтерактивного навчання"

Інтерактивне навчання - невід'ємна частина сучасної дидактики.

Загальні зауваги

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:

§ пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;

§ діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;

§ жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності" [6, 31].

Слід звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.
Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.
Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання.

Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.
Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

Методологічною основою – розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.
Термін "інтерактивний" прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня" [5, 4]. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…"[12, 7].

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [12, 9]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві" процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов’язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних методів навчання.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

Групові методи:

1. Робота в парах.
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Детальніше

Фронтальні методи:

1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"

4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").

6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

Інтерактивне навчання на практиці.

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів:

Кожна думка важлива.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив!
Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази!
Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри" [12, 11].

"В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні" [5, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

"Інтерактивні технології – не самоціль"[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Процес впровадження.

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

http://shkola.ostriv.in.ua/images/publications/4/2858/content/interakt-n.jpg

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:

1. Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.

2. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

4. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

6. Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

1. учні набули культури дискусії;

2. виробилося вміння приймати спільні рішення;

3. поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

4. якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";

5. якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Детальніше

Рекомендована література

1. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.

2. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.

3. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

4. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.

5. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

6. Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.

7. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

8. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.

9. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.

10. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

11. Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.

12. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.

13. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.

14. Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5. – С.106-107.

15. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

16. Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

17. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.

18. Юдин В.В. Педагогическая технология. – Ярославль, 1997

ПЛАН РОБОТИ

ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛЬНОТИ

ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

№ п/п	Дата	Зміст роботи	Хто виконує
1.	вересень	Засідання № 1 1. Підсумки роботи ПС вчителів початкових класів за попередній навчальний рік. 2. Обговорити Державний стандарт початкової загальної освіти. 3. Опрацювати «Наказ МОН № 813 від 13 липня 2021 Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання результатів учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти»	Попович М. І. Члени ПС
2.	жовтень	Засідання № 2 1. Виступ на тему: «Роль слова вчителя у навчально-виховному процесі початкової школи». 2. Практичні заняття: - Відвідування уроку з наступним обговоренням. 3. "Використання ЛЕГО в освітньому просторі НУШ" 4. Панорама методичних новинок. а) Оформлення класного приміщення; б) Інноваційні методи та прийоми в НУШ в) Практичне впровадження технології "шість цеглинок"на уроках в початкових класах	Гурзан О. М. Попович М . М. Гурзан О. М. Попович М.І Маркович О. І. Іваницька Т. В. Попович М. М.
3.	лютий	Засідання № 3 1. Педагогічний консиліум: «Вплив сім'ї на успішне навчання дитини». 2. Практичні заняття: - Відвідування уроку з наступним обговоренням. 3. Методичний вернісаж: Досвід роботи вчителів початкових класів.	Попович М. І. Млавець І. В. Соляник З. Ю. Члени ПС
4.	травень	Засідання № 4 1. Виступ на тему: «Виховання добра в дитині (педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського). 2. Практичні заняття: - Відвідування уроку з наступним обговоренням. 3. Рольова гра «Уроки гарної поведінки"	Маркович О. І. Гурзан Т. Ф. Іваницька Т. В. Гурзан О. М.

Засідання № 1

Тема:“Обговорення програм, вивчення нормативних документів, які регламентують роботу початкової школи .

План роботи професійної спільноти

№п/п	Зміст роботи	Форма проведення	Виконавці
1	Аналіз роботи професійної спільноти вчителів початкових класів за попередній навчальний рік.	звіт	Попович М. І.
2	Обговорення і затвердження плану роботи ПС на поточний навчальний рік.	обговорення	члени ПС
3	Опрацювання інструктивно - методичних матеріалів: а) особливості організації навчально- виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2020-2021н.р.; б)навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів 1-4 класів ( оновлена) в)Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-4 класів( лист МОН України від 13.07.2021 р. № 813) г) обговорення вербального оцінювання у 1 та 2 класах та рівневого в 3-4 класах д) аналіз програм, підручників для початкової школи на 2020-2021н.р. е) вимоги до ведення класних журналів.	круглий стіл	члени ПС

Завдання членам ПС:

Опрацювати:

1. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в початкових класах на 2020-2021 н.р.

2.Інструктивно-методичні листи, програми, підручники, зошити та посібники для початкової школи.

3.«Оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи»

Засідання № 2

Тема:«Роль слова вчителя у навчально-виховному процесі початкової школи». "Використання ЛЕГО в освітньому просторі НУШ". Панорама методичних новинок.

№п/п	Зміст роботи	Форма проведення	Виконавці
1	Організувати проблемне питання на тему«Роль слова вчителя у навчально-виховному процесі початкової школи».	доповідь	Гурзан О. М.
2	2. Практичні заняття: - Відвідування уроку з наступним обговоренням.	обговорення	члени ПС
3	3. "Використання ЛЕГО в освітньому просторі НУШ"	доповідь	Попович М. І
	4 . Панорама методичних новинок. а) Оформлення класного приміщення; б) Інноваційні методи та прийоми в НУШ в) Практичне впровадження технології "шість цеглино"на уроках в початкових класах	круглий стіл	члени ПС

Завдання членам ПС:

1. Використовувати набуті знання, уміння та навички для вдосконалення роботи на педагогічній ниві.

2. Збирати методичні новинки для подальшої плідної праці професійної спільноти вчителів початкових класів і використовувати їх у своїй роботі.

Відкритий урок з математики

4 - А клас

Тема уроку. Ділення багатоцифрових чисел (загальний випадок).

Вчитель: Гурзан Оксана Михайлівна

Відкритий урок - подорож

з літературного читання

2- А клас

Тема уроку. Дивосвіт природи. Ліна Костенко "Білочка восени".

Вчитель: Іваницька Тетяна Володимирівна

Відкритий урок - сюрприз

з математики

2 - А клас і 3 - А клас

Вчитель: Попович Мар'яна Іванівна

ДОПОВІДЬ

“Творчий підхід до формування патріотичного середовища у початкових класах”

Кожний учитель повинен домогтися,

щоб учень якнайкраще знав близьке, дороге йому:

батьківщину і все, що її стосується,

так само, як уміє читати, писати, лічити

К.Д.Ушинський

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави. У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни.

Патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, воно формується на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. К. Д. Ушинський вважав, що патріотизм є не тільки важливим завданням виховання, а й могутнім педагогічним засобом : «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини…».

Дім починається з фундаменту, а школа – з її початкової ланки, яка приймає дитину такою, як вона є, і допомагає їй ставати розвиненою, освіченою людиною. Чільне місце в роботі початкової школи посідає патріотичне виховання, яке починається з любові до рідної домівки, рідної школи, міста, рідної мови та гордості за свій рідний край, свою державу. Вчителі початкової школи намагаються виховувати своїх учнів так, щоб вони пишалися своєю школою. Видатний український педагог Г. Ващенко звернув увагу на те, що високий темп розвитку учнів початкових класів вимагає якнайширшого залучення їх до активної навчальної і громадської діяльності. А тому початкова школа мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням знання, а й для того, щоб виховувати з них всебічно розвинутих людей і справжніх громадян своєї Батьківщини. За словами В. Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.

У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище дитини, відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків, провідною діяльністю стає навчання, змінюється режим праці й відпочинку, з’являються нові обов’язки. У вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування патріотичних рис їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти і милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості, організованості, стійкої уваги.

У цьому ж руслі не менш важливе значення має вироблення духовно-моральних та вольових рис: патріотизму, відповідальності, національної свідомості, наполегливості, сумлінного ставлення до навчання, дисциплінованості, чесності, людської гідності, скромності, взаємної пошани й терпимості, осудливого ставлення до егоїзму, неробства.

Правильно організоване патріотичне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує свою громадянську, національну й особисту гідність, совість і честь.

Так, початкова школа, виконуючи роль фундаменту, на якому будується вся система громадянського виховання школярів, формує в учнів основи патріотичної свідомості. Все, що закладається їм у цей період навчання і виховання, визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку. Набуті в школі першого ступеня особистісні якості, а також знання, вміння і навички не лише забезпечують основу навчання і виховання підлітків, а й значною мірою визначають особливості практичної, громадської та професійної діяльності дорослої людини.

У роботі з дітьми молодшого шкільного віку потрібно звертати увагу на вікові особливості. Ці діти не мають сталих інтересів, власну ініціативу проявляють слабо, їхня увага нестійка. Вони потребують постійної допомоги та порад учителя. Мислення в дітей цього віку конкретно-образне, для них ще не властиві узагальнення та абстрагування. Їх захоплює все яскраве, цікаве, тому що вони мислять відчуттями, звуками, барвами. Знання та вміння, накопичені дитиною в цьому віці, пізніше стають основою для формування стійких моральних звичок і переконань, високих життєвих ідеалів. Науковець І.Підласий зазначає, що піддатливість школярів, «їхня довірливість, схильність до наслідування, великий авторитет, який у них має вчитель, створюють сприятливі умови для формування високоморальної особистості».

Важливе значення в процесі формування патріотичної свідомості надається таким закономірностям:

- єдність навчання, виховання і розвитку дитини в навчально-виховному процесі;

- єдність роботи педагогічного й учнівського колективів у школі;

- прагнення вчителя бути взірцем для школярів;

- поступове включення учнів у навчально-виховний процес, який сприяє їхній роботі над собою.

Аналізуючи зміст початкової загальної освіти та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (Навчальні програми для 1-4х класів), виявляємо величезний розвивальний потенціал в аспекті педагогічного стимулювання розвитку національної свідомості учнів.

Наприклад, освітня галузь «Мови і літератури». Реалізація змісту соціокультурної лінії передбачає загальнокультурний розвиток молодших школярів і їхню підготовку до життєдіяльності в українському соціумі. Здійснюється шляхом використання у процесі навчання української мови народознавчого матеріалу; текстів, у яких розкриваються сторінки історичного минулого України; інформації про відомих українців минулого і сьогодення; підготовки і залучення дітей до проведення народних та релігійних свят, обрядів. У процесі опрацювання малих фольклорних форм пропонується школярам записувати усталені вислови, прислів’я, приказки, співанки, які вживають у своєму мовленні мешканці рідного краю. Для формування культури поведінки в сім’ї доцільно ознайомлювати учнів з українськими традиціями в родинних стосунках. Виховання поваги і любові до рідної мови, пробудження почуття захоплення її красою, ліричністю, милозвучністю, виразністю, а головне отримання знань за допомогою мови — це є міцний і надійний гарант національного виховання. На уроках української мови, позакласного читання, розвитку зв’язного мовлення через мовний матеріал, народний фольклор, поезію формує вчитель національну свідомість школярів.

Освітня галузь “Технології”. У процесі трудового навчання вчитель має розкрити перед учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю і красу. Виготовлення писанки надає уявлення про художньо-трудові традиції та ремесла на території України, про свята та їх найпростішу атрибутику. Виконання державної символіки у виді аплікації з паперу, тим самим закріплюється знання національних символів держави. Національне виховання починає здійснюватися з першого класу на основі таких тем, як:1 кл – «Писанкарство як мистецтво художнього розпису», 2 кл - «Художня вишивка в українському побуті», 3 кл - «Святкові костюми міфологічних персонажів», «Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва», «Виготовлення витинанки», 4 кл - «Елементи дизайну костюму», «Витинанка, як вид декоративно-ужиткового мистецтва».

Тобто у кожній з цих тем є джерело національної свідомості. Перш ніж виготовляти, вчитель дає короткі історичні відомості про той, чи інший вид прикладної праці. Кожна з цих тем дає певні поняття про українські традиції, про побут, звичаї, культуру та стиль. Молодші школярі залюбки долучаються до творчості. Внаслідок поетапного включення дітей до використання та відтворення форм народного мистецтва напрямок формування патріотизму як якості особистості відчувався від елементарних проявів національної свідомості до самостійного творчого пошуку в галузі народного мистецтва.

Освітня галузь «Природознавство». У програмі предмета «Природознавство» визначено такі змістові лінії: «Об’єкти природи»; «Взаємозв’язки у природі»; «Земля — планета Сонячної системи»; «Україна на планеті Земля»; «Рідний край»; «Охорона і збереження природи»; «Методи пізнання природи». На уроках природознавства діти ознайомлюються з різноманітністю природи, господарською діяльністю населення, охороною і збереженням природи рідного краю, з системою цінностей у ставленні до природи, до людей, до самого себе; вони беруть участь у природоохоронній діяльності; дотримуються народних традицій у ставленні людини до природи, що є підґрунтям національно-патріотичної свідомості. Система виховання домагається глибокого усвідомлення учнями того, що відображена в свідомості українців рідна природа є "корінням" основою національної духовності, культури.

Освітня галузь “Суспільствознавство”. Особистісний розвиток учня, формування його соціальної і життєвої компетентностей на основі поетапного засвоєння соціального досвіду, який охоплює загальнолюдські, загальнокультурні і національні цінності, соціальні норми, громадянську активність, толерантне ставлення до відмінностей культур, традицій, різних точок зору – це мета навчального предмета «Я у світі», який реалізує галузь «Суспільствознавство» Державного стандарту початкової загальної освіти і спрямовується на соціалізацію особистості молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання. Предмет «Я у світі» за навчальним планом реалізується в 3–4 класах і охоплює такі теми: «Людина»; «Людина серед людей»; «Людина в суспільстві»; «Люди- на у світі», що сприяє поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів «Я — сім’я — школа — рідний край — Україна — світ»; розкриває взаємодію людей у сім’ї, колективі, суспільстві; передбачає активне спілкування дітей із природним і соціальним оточенням, набуття досвіду особистісного ставлення до системи цінностей демократичного суспільства.

У процесі навчання у молодших школярів формуються уявлення про цілісність світу, природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні та узагальнені уявлення і поняття, які відображають основні властивості й закономірності реального світу, розширюють і впорядковують соціальний та пізнавальний досвід.

У дидактико-методичній систематизації навчального матеріалу важливе значення надається зв’язку його з життям, оскільки обмеженість відповідного досвіду учнів потребує постійного залучення й аналізу життєвих вражень — цієї головної чуттєвої опори набутих знань. Одним із засобів реалізації мети є Вітчизнознавсто, яке починається з краєзнавства: історичного, етнографічного, географічного, фольклорного, літературного.

Так, ми із своїми учнями беремо активну участь у багатогранній краєзнавчій роботі. (Екскурсії, походи, відвідування музеїв, виставок, зустрічі з видатними відомими людьми, які стають зразком для вироблення в учнів власних життєвих стратегій).Діти прилучаються до героїки минулих епох, трудових подвигів, справ і мистецьких традицій дідів і прадідів. Комплексна, всебічна краєзнавча робота дає змогу вивчати і цілісно сприймати національний колорит рідного краю: оригінальний спосіб життя українців, їхній стиль поведінки, самобутній спосіб мислення, мистецтво. Краєзнавча діяльність створює умови для глибокого засвоєння учнями регіональних особливостей національного життя. Завдяки цьому молодші школярі глибоко усвідомлюють себе частиною народу, в них виховується любов до нашого рідного міста, краю.

Мета краєзнавчої тематики курсу "Я у світі" - введення дитини у чарівний світ культурно-історичних надбань народу, рідного краю і на цій основі виховання високоморального, національно-свідомого підростаючого покоління-патріотів, спадкоємців і продовжувачів національних традицій.

Слайд 6 Протягом віків діти виховувались в національному середовищі, зміст якого відображає культурно-історичний досвід рідного народу. Знайомство з українською національною символікою має велике значення. З цією метою проводяться бесіди "Ми — українці", "Я — син своєї землі"»; години спілкування «Моя країна - Україна», «Мій милий Скадовськ»; позакласні заходи "Національні символи України", "Що для мене Україна?", "Наші обереги", "Український рушник у народознавчих звичаях і традиціях", "Червона калина", "Свято врожаю"

К.Д. Ушинський у своїх статтях, книгах визначає, що справжня любов до Батьківщини повинна поєднуватися із знаннями мови, мистецтва, кращих традицій і звичаїв народу. Завдяки етнічним символам (берегиня, обереги пам'яті, калина, верба тощо) в свідомості кожної дитини виникають образи рідного краю, батьківської хати, родинного вогнища.

Формування основ національно-патріотичної свідомості:

- уміння та навички підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв'язування конфліктів;

- здатності враховувати думку інших людей, адекватно оцінювати власні вчинки та вчинки інших;

- сформованість моральних якостей (чуйності, чесності, правдивості, справедливості, гідності, толерантності, милосердя, взаємодопомоги, товариськості, співпереживання, щедрості, поваги до особистості)

При цьому важлива взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому у своїй роботі ми намагаємось постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, залучаємо їх до шкільного життя дітей. Творча співпраця батьків, дітей і вчителя позитивно впливає на формування класного колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого відношення до товаришів.

Таким чином, формування та розвиток національно-патріотичної свідомості у сучасному навчально-виховному процесі школи І ступеня має надзвичайно важливе значення. Повноцінне формування особистості молодшого школяра не може позитивно реалізовуватися без громадянської основи. Сьогодні, як ніколи важливо спрямовувати дітей на вибір національних ідеалів та ціннісних орієнтацій у їхньому житті. Ефективність виховання патріотизму, як і багатьох інших особистісних характеристик, значною мірою визначається реалізацією у діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості виникають і закріплюються передусім ті новоутворення, у "конструювання" яких дитина вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність.

До чого ми прагнемо? Щоб дітям хотілося до школи не просто йти, а бігти. Щоб у тут проходили не тільки уроки, а й кипіло цікаве і веселе шкільне життя, дзвеніло щастя і сонцем світилася радість. Хай тут частіше проходить цікава і захоплююча робота, хай частіше діти в школі пізнають благородну радість, мужність і гідність вчинків, освічених громадянськими думками і переконаннями. Патріотизм і гідність, активність і мудрість самого вчителя, його любов, доброта, вимогливість до себе і до дітей сприятимуть вихованню в учнів найкращих людських якостей.

Визначені структурні компоненти системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів:

створення умов для емоційного переживання учнями цінностей національної культури як особистісних;

педагогічне забезпечення процесу осмислення знань про українську культуру;

формування у молодших школярів мотивів самоформування умінь та якостей свідомого українця-патріота;

безпосередня організація усвідомлення учнями початкових класів розбіжностей в оцінках сформованості національного образу "Я" і в його самооцінці;

стимулювання процесів проектування й реалізації "Я - концепції" самоформування цінностей національної культури.

Таким чином, патріотичні почуття в дітей молодшого шкільного віку не виникають самі, вони є результатом цілеспрямованого виховного впливу на дитину ідеології, політики, мистецтва, суспільного устрою, виховної роботи сім’ї, школи та позашкільних закладів.

- по-перше, позаурочна робота має спиратись на знання дітей, які вони здобули на уроках, розширювали та поглиблювали їх ; саме на ґрунті таких знань формуються стійкі патріотичні переконання, відповідна поведінка, а потім дії;

- по-друге, заходи громадянсько-патріотичного змісту повинні логічно продовжувати урок, мати певну систему, враховуючи принципи послідовності, наступності, зв’язку з життям, а також вікові та індивідуальні особливості школярів, їхні інтереси;

по-третє, методи, форми позаурочної діяльності з патріотичного виховання мають бути цікавими, емоційними, доступними для дітей молодшого шкільного віку, щоб учні мали змогу виявити творчість, ініціативу, самостійність, відчували від участі насолоду, радість та задоволення

Якщо буде світло в душі,

буде краса в людини,

Якщо є краса в людини,

буде гармонія в домі,

Якщо є гармонія в домі,

буде порядок у нації,

Якщо є порядок у нації,

буде мир у світі.

УРОК-СВЯТО

"ПРОЩАВАЙ БУКВАРИКУ"

1-А клас

Вчитель: Маркович Оксана Іванівна

Батьківські збори
"Як допомогти дитині добре вчитися"
Чому дитина не хоче вчитися?
Багатьох батьків таке питання ставить в безвихідь, що вони тільки не роблять: намагаються говорити з дитиною, переводять в іншу школу, карають фізично, позбавляють кишенькових грошей і задоволень, наймають репетиторів, перестають розмовляти, а в результаті - напружені відносини в сім'ї і ще більш замкнута в собі дитина.
ПРОБЛЕМА 1. Дитина не хоче вчитись – лінь.
«Лінь» - це «відсутність бажання діяти, працювати, любов до неробства» (словник Ожегова)
Для більшості людей лінь - це щось нехороше, те, що заслуговує презирства, або просто дурощі, до якої не треба відноситися серйозно. І боротися з нею дуже просто: треба себе примусити. Виходить замкнутий круг. У психології під лінню найчастіше розуміють відсутність мотивації. Простіше кажучи, ходити в школу немає сенсу, немає інтересу, немає стимулу. От діти в певний час і питають вас, батьків: «А навіщо вчитись?» Але в тому-то і справа, що, коли лінь, то і примусити себе лінь.
Відповідаємо:
...Щоб тебе поважали, цінували, щоб реалізуватися, щоб приносити користь людям……..
…Щоб мати професію, щоб багато заробляти, щоб добре жити і А хто є прикладом ?

Проблема 2 .Дитина не вміє вчитись.
Необхідне негайне втручання батьків – низькі оцінки є сигналом того, що дитина не може справитися зі своїми і їй потрібна допомога! Що ви робите, якщо ваша дитина не вміє плавати? Як виправити? Озброїтись терпінням і пам'ятати, що на виправлення ситуації буде потрібно багато часу. Знайти контакт з власною дитиною, встановити довіру – покажіть, що ви зацікавлені його досягненнями, пропонуйте допомогу. Не забувайте обговорювати, скільки часу на це потрібно…Це дитину стимулює – коли час обмежений, вона ставить менше опору.
Щоб підвищити мотивацію вашої дитини до навчання, слід:
- показати свою роботу;
-розказати, як ви вчилися;
-впевнити дитину не на словах, а на ділі, що навчання, хоч і важка, але цікава справа, тобто займатися разом з нею. -допомагати їй в усьому, якщо хочете, щоб вона допомогала вам.
-не показувати, що ваша дитина – ваша кровинка, для якої ви зробите непосильне, все на світі для неї (вона це розуміє – просто так), полегшуєте життя – все робити замість них або ти не можеш це зробити, як треба… - зроблю краще сама!
-дайте дитині можливість насолоджуватися власними маленькими перемогами, винаходами, навіть з присмаком гіркоти невдач….
Це і є стимул.
-зацікавлювати, шукати й знайти у своєї дитини ту стежку, яка їй цікава!
-перестаньте її весь час контролювати, видавати цінні вказівки, і головне ухвалювати за неї рішення.

Фактори,що впливають на успішність дитини:
1. Генетичний фактор
2.Середовище, в якому знаходиться та виховується дитина 3.Виховання та навчання

Чого не слід робити батькам
- Не дорікайте успіхами інших дітей.
- Не насміхайтесь над невдачами дитини.
- Не потрібна надмірна жалість до дитини.
-Не читайте нотацій. Дитина і так все розуміє.

1 Успіхи дитини у навчанні залежать від психологічного клімату та пріоритетів сім ї, підтримки батьків.
Станьте прикладом для своєї дитини.
Бажаю успіхів!

ПОКАЗОВИЙ УРОК
в 3-А класі
Вчитель:Попович Мар"яна Іванівна

ПОКАЗОВИЙ УРОК

за програмою НУШ

в 2-А класі

з читання

Вчитель: Маркович Оксана Іванівна

Тема уроку. "Щоб мама не губилася" За Ю. Каспаровою

ПРОФЕСІЙНА СПІЛЬНОТА

Немає коментарів:

Дописати коментар