САМООСВІТА
Вчителя початкових класів
Лісковецької гімназії
Попович Мар’яни Іванівни
Організація самоосвітньої діяльності педагогічних
працівників – один із напрямків у системі навчання дорослих.
Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності
педагога. Суспільство завжди ставило і буде ставити перед вчителем високі вимоги. Для
того, щоб вчити інших, потрібно знати більше, ніж інші. Тому самоосвіта є
головним завданням кожного вчителя.
Самоосвіта- це розвивальна і творча
діяльність педагога, яка розглядається як сукупність складових:
· Самооцінка (вміння оцінювати свої
можливості);
· Самооблік (вміння брати до
уваги наявність своїх якостей );
· Самовизначення (вміння обрати своє
місце у житті, суспільстві);
· Самоорганізація (планувати,
організовувати власну діяльність);
· Самореалізація (реалізація своїх
можливостей);
· Самокритичність (вміння критично
оцінювати переваги і недоліки власної роботи);
· Саморозвиток (результат самоосвіти).
Умови формування та розвитку потреби
в саморозвитку та в самоосвіті педагогів:
- розширення обсягу пізнавальної
інформації та джерел, способів її отримання, збагачення програмового матеріалу
новітніми фактами та висновками, використання у викладанні різних засобів
навчання, використання додаткової літератури,залучення позапрограмних джерел
інформації;
- перехід від репродуктивної до
творчої діяльності: дії за зразком, звичайний переказ матеріалу, самостійне
доведення, порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, самостійне творче
застосування отриманих знань, розв’язання нестандартних завдань;
- урахування пізнавальних можливостей
учнів: диференційований підхід до учнів, урахування їхніх об’єктивних
пізнавальних можливостей, урахування суб’єктивних уявлень школярів про свої
можливості;
- усвідомлення особистої та суспільної
значущості самоосвіти та саморозвитку: розкриття значущості загальної
середньої освіти; демонстрація значущості системи знань, розуміння значущості
кожного окремого завдання, заняття.
В основу організації самоосвіти педагога покладені такі принципи:
· системність та послідовність
самоосвіти;
· зв'язок самоосвіти з практичною
діяльністю педагога;
· взаємозв’язок наукових і методичних
знань у самоосвітній праці вчителя;
· комплексне вивчення
психолого-педагогічних і науково-методичних
проблем;
· відповідність змісту самоосвіти
рівню підготовки пе6дагога, його інтересом та нахилам.
Самоосвіта педагога здійснюється за наявності
таких ознак:
1. Самоосвіта як процес пізнання
передбачає не просте закріплення професійних знань, або засвоєння вже
відомої наукової інформації, а має за мету придбання нових наукових і
методичних знань, практичних навичок.
2. Самоосвіта повинна бути
неперервною, поповнення і оновлення пових знань, має здійснюватись на підставі
попередньої професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність
цієї діяльності регулюються планами та програмами самоосвіти.
3. Самоосвіта має сприяти оволодінню
педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності.
Шляхом досконалої організації
самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність
вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків,
колег.Таким чином, творчо працюючий вчитель сам собі створює особистий імідж.
Імідж, який сприймається – це той
образ, який бачать інші.
Мотиви для формування безперервної освіти педагогів:
- прагнення до постійного
самовдосконалення;
- прагнення до самовираження;
- прагнення до самореалізації та
самоствердження особистості;
- професійне зростання;
- розширення кругозору;
- підвищення рівня розвитку усіх видів
компетентностей;
- наявність пізнавальної
зацікавленості;
- створення позитивного іміджу серед
учнів, батьків, колег;
- підвищення кваліфікаційної категорії
під час атестації;
- отримання нагород;
- підвищення особистісного рейтингу на
різних рівнях підпорядкування.
Форми представлення результату самоосвіти:
- традиційні (доповідь; виступи на
семінарі; на педагогічній раді; на засіданні ШМО; розробки пакету поурочного
планування з теми чи групи тем; комплекс дидактичного матеріалу з предмета;
збірники практичних, контрольних робіт; розробка комплекту роздаткового
матеріалу з предмета; розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи
позакласних заходів; розробка олімпіад них завдань для підготовки учнів; база
даних питань і задач з предмета тощо);
- інноваційні ( проект; розробка
електронних уроків. Авторських посібників тощо; розробка пакету тестового
матеріалу в електронних оболонках; створення особистої методичної чи
предметної web- сторінки; створення електронної бібліотеки творів
художньої літератури згідно програм тощо);
- науково- методичні (методичний
посібник; навчальний посібник; стаття до фахового видання; науково-методична
розробка;методичний чи діагностичний кейс; сторення термінологічного словника;
творчий звіт тощо).
„Самоосвіта вчителя
–
якість викладання –
рівень знань, умінь та навичок
учнів».
Моя мета: Вчити дітей
вимірювати себе найвищою мірою людської гідності, бачити себе очима суспільства,
вдумливо і вимогливо аналізувати свої вчинки, свою поведінку. Розвивати уміння
"бачити" почуття іншого, "чути" і розуміти радість і біль
оточуючих. Виховувати ціннісне ставлення до людини до рівня самостійного,
усвідомленого прийняття рішення
МОЯ МЕТОДИЧНА КАРТА
|
Прізвище, ім’я, по батькові
|
Попович Мар’яна Іванівна
|
|
Рік народження
|
29.08.1986р.
|
|
Освіта
|
Вища
|
|
Посада
|
Вчитель початкових класів
|
|
|
|
Педагогічний стаж
|
17 років
|
|
Атестація
|
2018-2019р. підтверджено кваліфікаційну
категорію “Спеціаліст вищої категорії“
|
|
Нагороди та заохочення
|
Грамоти за активне поширення власного
педагогічного досвіду серед спільноти освітян України, за участь у формуванню
освітнього простору бібліотеки авторських розробок для вчителів «На Урок» та
«Всеосвіта».
Подяки за координування та активну участь в всеукраїнських олімпіадах
«Всеосвіта».
|
|
Час і місце проходження курсової перепідготовки
|
20.03.2015року
Закарпатський інститут післядипломної
педагогічної освіти 17. 12. 2021 року –
підвищення кваліфікації вчителя початкових класів за модулем освітньої програми
«Методологічні основи викладання в початкових класах».
30.09.2022
року – підвищення кваліфікації вчителя початкових класів за модулем освітньої
програми «Фахові методики розвитку професійної компетентності».
|
Індивідуальний
план роботи
вчителя
початкових класів
Попович
Мар’яни Іванівни
на 2022/2023 н.р.
|
№
|
|
Термін
виконання
|
Форма роботи
|
Самоосвіта
|
1
|
Опрацювання законодавчих та нормативно-правових
документів із питань освіти. Відвідування серпневої конференції вчителів
|
Серпень
|
|
|
2
|
Опрацювання навчальних програм для
загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою для 1
класу
|
Серпень
|
Оформлення папки «Навальна програма для учнів 3-4 класів»
|
|
3
|
Опрацювання інструкцій та методичних рекомендацій
щодо викладання в початкових класах
|
Серпень
|
Оформлення папки «Методичні рекомендації щодо
викладання в початкових класах»
|
|
4
|
Скласти календарне планування з навчальних
предметів
|
Серпень
|
Оформлення папки «Календарне планування
навчального матеріалу»
|
|
5
|
Опрацювання вимог щодо тематичного, семестрового
і річного оцінювання навчальних досягнень учнів та ведення записів у журналах
|
Серпень-вересень
|
Оформлення папок «Критерії оцінювання учнів»,
«Основні вимоги щодо ведення класного журналу»
|
|
6
|
Систематичний перегляд фахової літератури
|
Протягом року
|
|
|
7
|
Вивчення та впровадження в практику
перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної ,
психологічних наук, нових педагогічних технологій
|
Протягом року
|
|
|
8
|
Систематизація матеріалів у кабінеті.
Відвідування уроків кращих вчителів школи.
|
Протягом року
|
|
|
9
|
Брати участь у роботі шкільного і районного МО
вчителів початкових класів
|
Протягом року
|
|
Методична робота
|
1
|
Робота над навчальним проблемним питанням
«Диференційований підхід на уроках навчання грамоти»
|
Протягом року
|
Поповнення тематичних папок завданнями для
розвитку творчих здібностей учнів
|
|
2
|
Робота над проблемним питанням з виховної роботи
«Виховання в учнів людяності, доброти і милосердя»
|
Протягом року
|
Розробка і проведення різноманітних виховних
заходів, бесід, годин спілкування і т.д.
|
|
3
|
Розробити цикл повідомлень «На допомогу
батькам» з метою надання їм
педагогічної допомоги
|
Вересень-січень
|
Оформлення папки
|
|
4
|
Розробити сценарій і провести виховний захід для
учнів початкових класів «Батько – наша опора і захист»
|
Грудень
|
|
|
5
|
Розробити сценарій і провести Новорічне свято
|
Грудень
|
|
|
6
|
Розробити сценарій і провести свято «Букварику,
прощавай!»
|
Березень
|
|
|
7
|
Розробити сценарій і провести свято «Мама –
наймиліша, найдобріша в цілім світі»
|
Травень
|
|
Створення
матеріальної бази
|
1
|
Для успішного здійснення навчально-виховного
процесу і поліпшення матеріальної бази класу:
- виготовити роздатковий матеріал з математики,
навчання грамоти
|
Вересень-грудень
|
Поповнення дидактичними матеріалами папок
«Українська мова», «Математика»,
|
|
2
|
Виготовити дидактичний матеріал для учнів, які не
можуть успішно опановувати навчальний матеріал в зазначені терміни
|
Протягом року
|
Виготовлення дидактичного матеріалу для учнів із
низьким рівнем успішності
|
|
3
|
Доповнити папку «Дидактичні ігри на уроках в 1
класі»
|
Протягом року
|
Пошук та оформлення завдань, дидактичних ігор на
уроках в початкових класах
|
|
4
|
Доповнити папку «Робота з батьками»
|
Протягом року
|
Пошук та оформлення різноманітних анкет,
опитувальників для батьків
|
|
5
|
Створити папку «Робота з обдарованими дітьми»
|
Вересень-січень»
|
Пошук та оформлення інформації щодо діагностики з
обдарованими дітьми
|
|
6
|
Доповнити папку «Диференційований підхід на
уроках»
|
Протягом року
|
Пошук та оформлення матеріалів щодо проектної
діяльності
|
|
7
|
Створити
папку «Розвиток творчих здібностей молодших школярів»
|
Протягом року
|
Пошук та оформлення різноманітних завдань для
розвитку творчих здібностей учнів
|
|
8
|
Доповнити папку «Виховання в учнів людяності,
доброти та милосердя»
|
Протягом року
|
Пошук та оформлення матеріалів щодо розвитку
духовного потенціалу молодших школярів
|
САМОАНАЛІЗ УРОКУ
1. Тип і вид уроку, зв'язок його з
попередніми.
2. Які головні завдання уроку, як вони
враховані під час реалізації мети уроку?
3. Чи раціонально використано час
уроку?
4. Чи раціональна структура уроку
для реалізації головних завдань, досягнення мети?
5. Які методи навчання використано
для вивчення нового матеріалу?
6. Як здійснюється контакт із
класом, окремими учнями?
7. Ефективність організації
самостійної роботи.
8. Чи були елементи самоосвіти,
самовиховання?
9. Чи використано індивідуальний і
груповий підхід до навчання?
10.Як організовано контроль і
самоконтроль за активністю знань?
11.Чи забезпечено цілеспрямованість,
оптимальну розумову діяльність учнів?
12.Запобігання розумовому
перевантаженню учнів та його подолання.
13.Створення проблемно-пошукових
ситуацій для глибини засвоєння матеріалу, емоційного настрою учнів.
14.Дотримання правил педагогічного
такту, загальноприйнятої етики, норм взаємин учителя та учня.
15.Елементи, етапи, форми, методи,
які були найвдалішими.
16.Що із запланованого не вдалося?
Чому?
17.Чи цікавив урок учнів?
18.Як працювати над подоланням
недоліків? Яка необхідна допомога?
САМОАНАЛІЗ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
1.
Найменування виховного заходу, дата, місце проведення, вік дітей, що взяли в
ньому участь.
2.
Визначення форми (жанру) заходу: етична бесіда, диспут, свято, похід-екскурсія,
психологічний тренінг, урок самоврядування тощо.
3. Конкретні
педагогічні цілі й виховні завдання цього заходу (головною метою виховного
заходу є зміна стосунків).
Наприклад:
• Виховання
інтересу до спорту, техніки, науки, мистецтва, політики, тощо;
• Формування
здатності до збагачення власного внутрішнього світу, самовиховання;
• Зміна
характеру міжособистісних стосунків у класному колективі (виховання в учнів
поваги один до одного);
• Зміна
ставлення до якогось члена колективу (в результаті його цікавої розповіді про
своє захоплення, про яке ніхто раніше в класі не знав, у нього можуть з’явитися
товариші);
• Виявлення,
розвиток здібностей будь-якого із членів колективу, забезпечення зміни його
ставлення до себе;
• Вивчення
учнями правил поведінки (етикету): на вечорі, танцях, банкеті тощо.
4. Наявність
плану підготовки та проведення заходу, його продуманість, доцільність,
завершеність.
5. Участь
колективу вихованців у розробці планів проведення заходу і їх мотивація до
активної діяльності.
6. Хід
підготовчої роботи, розподіл доручень, ставлення учасників до її виконання.
7.Педагогічна
позиція вчителя, стимулювання ініціативи, активності, самостійності учнів,
залучення їх до роботи в ролі помічників.
8.
Врахування вікових особливостей, індивідуальних і колективних запитів та
інтересів дітей.
9. Позиція
школярів під час проведення заходу (активність та ініціатива; байдужість і
пасивність).
10.Позитивні,
найбільш вдалі моменти заходу, створення виховної ситуації,
у якій учні
відчувають радість, гордість за себе і товаришів. Хиби і труднощі у роботі,
шляхи їх подолання.
11.Ступінь
виконання поставлених завдань.
12.Спрямованість
у майбутнє (наявність перспектив), визначення проблеми, на розв’язання якої
спрямовані проведені заходи, системність виховної
роботи у
класі
План
самоосвіти вчителя початкових класів
Тема самоосвіти: ««Диференційований
підхід на уроках навчання грамоти»».
Мета: «Підключити
кожного учня до активної діяльності на всіх уроках, довести уявлення з вивченої
теми до формування понять стійких навиків.».
Завдання:
1.Вивчити літературу .
2.Відвідати уроки колег та прийняти участь
в обміні досвідом.
3.Проводити самоаналіз і самооцінку
власних уроків.
4.Розробити модель освітнього
процесу,що відповідає вимогам збереження здоров’я учня.
5.Апробувати цю модель на практиці.
Перелік питань по
самоосвіті:
1.Сутність поняття «Диференційоване
навчання на уроках».
2. Організація
диференційованого та групового навчання на уроках математики
3.Диференційоване
навчання на уроках навчання грамоти.
Передбачуваний
результат:
Підвищення
якості навчання через підвищення якості уроку.
Форма звіту по виконаній роботі: повідомлення на засіданні МО вчителів початкових
класів.
Форма самоосвіти: індивідуальна
|
Діагностичний
(на 3 роки)
|
1. Аналіз професійних недоліків.
2. Визначення цілей та завдань теми.
3. Складання плану роботи по вибраній темі самоосвіти.
4. Курси підвищення кваліфікації вчителів.
5. Підписка на методичну літературу «Початкова школа»
6. Вивчення методичної, педагогічної та
психологічної
літератури.
|
|
Прогностичний
(на 3 роки)
|
1. Виступ із звітом за підсумками реалізації
практичного етапу
2.
на ПС вчителів початкової школи.
2. Участь в науково –
практичних конференціях
3. Вивчення досвіду роботи педагогів по вибраній темі.
4. Систематизація матеріалів методичної,
педагогічної та
психологічної
літератури по темі.
5. Коригування роботи
|
|
Практичний
|
1. Відкриті уроки на шкільному та районному рівні.
2. Участь на олімпіадах, конкурсах, конференціях.
3. Відвідування уроків у вчителів початкових класів
школи.
4. Відвідування семінарів.
5. Самоаналіз та самооцінка своїх уроків.
6. Розробка моделі освітнього процесу з використанням
технології,
що зберігають здоров’я учня.
7. Апробація розробленої моделі на практиці. Внесення
необхідних
корективів.
|
|
Узагальнювальний
|
1. Аналіз методів, форм, способів діяльності по темі
самоосвіти.
Підведення підсумків.
2. Відкриті уроки на шкільному і районному рівні.
3. Виступ на засіданні районного МО вчителів початкових
класів по
темі.
|
ДІАГНОСТИЧНА КАРТА
|
№
|
Основні напрями
діяльності педагога
|
Потребує
методичної
допомоги
|
На достатньому рівні
|
Заслуговує на увагу
|
|
1.
|
Комплексне
планування виховання,
навчання і
розвитку учнів
|
|
|
|
|
2.
|
Вміння
планувати урок на основі
психологічних
особливостей класу
|
|
|
|
|
3.
|
Методи
активізації пізнавальної
діяльності
|
|
|
|
|
4.
|
Особистісно -
зорієнтоване навчання
|
|
|
|
|
5.
|
Оптимальний
вибір типу і структури
уроку
|
|
|
|
|
6.
|
Розвиток творчих
здібностей учнів‚
творчого
мислення
|
|
|
|
|
7.
|
Гуманізація
стосунків з дітьми
|
|
|
|
|
8.
|
Робота з
обдарованими дітьми
|
|
|
|
|
9.
|
Ступінь
впливу вчителя на учнів
|
|
|
|
|
10.
|
Нестандартні
форми уроку
|
|
|
|
|
11.
|
Використання
принципів нових
технологій
|
|
|
|
|
12.
|
Науковий
рівень викладання предметів.
Основні
напрями діяльності педагога.
|
|
|
|
|
13.
|
Самоосвіта
|
|
|
|
|
14.
|
Ведення
шкільної документації
|
|
|
|
|
15.
|
Курсова
перепідготовка, виконання до- і
післякурсових
завдань
|
|
|
|
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ПЛАН
|
№
|
Розділи
|
Зміст роботи
|
Відмітка про виконання
|
|
1.
|
Підвищення фахового
рівня
|
30.09.2022 року
|
Виконано
|
|
2.
|
Науково-методична
робота з предмета.
Інноваційні технології
|
Робота у творчій групі професійної спільноти вчителів початкової школи
|
Виконано
|
|
3.
|
Позакласна робота з
предмета
|
Години спілкування (відповідно виховного плану
Екскурсії з учнями по селу, з метою вивчення рідного краю.
Проведення свят: «Святий Миколай»„Новорічний ранок”, „Свято для
любих матусь”.
|
|
|
4.
|
Вивчення та
запровадження
передового
педагогічного досвіду.
|
Феденко С. В. – вчитель початкових класів вищої
категорії, старший вчитель,
«Освітня мнемотехніка як технологія підвищення продуктивності освітнього
процесу».
|
|
|
5.
|
Підвищення
психолого-
педагогічного рівня
|
Самостійна робота з фаховими джерелами інформації: газетами, журналами,
інтернетом.
|
|
|
6.
|
Творча робота з
класом, батьками.
|
Батьківський консиліум. Аукціон добрих слів (для батьків і для учнів).
Батьківські збори. Тренінги.
|
|
Шановні колеги!
Людина не має
права забувати, що вона жаринка великого, животворного Всесвіту. Як тільки вона
зупиняється у своєму розвитку, втрачає вогонь любові, здатність творити добро,
вона костеніє, її дух мертвіє і вже не розвивається, не відгукується на поклик, не
рухається вперед, а скніє в тілі, яке перетворюється на в’язницю.
Отож, щоб
ніколи не згасав у наших серцях і душах палкий вогонь творчого натхнення,
любові до своєї справи й подолання нових вершин, ми щорічно збираємося на такі
зібрання, як сьогодні.
«Учитися –
це все одно, що гребти проти течії, припинив гребти – і тебе відразу ж
несе назад ».
Тому справжні
вчителі навчаються все життя. Постійно займаються самоосвітою.
Для справжніх
педагогів найбільше пасує афоризм Івана Франка «Semper toro» - «Завжди учень».
Школа – наше
життя,
А ми в ній
актори.
|
№ п/п
|
Зміст роботи
|
Термін
|
|
1.
|
Опрацювання методичних
рекомендацій.
|
Серпень
|
|
2.
|
Ознайомлення з тижневим
навантаженням.
|
Серпень
|
|
3.
|
Системний перегляд фахової
літератури.
|
Протягом року
|
|
4.
|
Календарне планування з навчальних
предметів.
|
Серпень
|
|
5.
|
Опрацювання вимог щодо
тематичного, семестрового і річного оцінювання навчальних досягнень учнів та
ведення записів у журналах.
|
Серпень
|
|
6.
|
Планування самоосвітньої
діяльності у відповідності до плану науково-методичної роботи школи, графіка
атестації та курсової перепідготовки вчителів.
|
Вересень
|
|
7.
|
Планування участі у районних і шкільних формах методичної роботи.
|
Вересень
|
|
8.
|
Вивчення передового педагогічного
досвіду роботи .
|
Постійно
|
|
9.
|
Відвідування методичних
оперативок.
|
Постійно
|
|
10.
|
Опрацювання педагогічної
періодичної преси.
|
Жовтень
|
|
11.
|
Підготувати доповідь « Інтелект і
креативність.Розвиток креативності школяра».
|
Листопад
|
|
12.
|
Брати участь в роботі шкільного МО
початкових класів.
|
Протягом року
|
|
13.
|
Опрацювання Типового положення по
атестації педагогічних працівників.
|
Грудень
|
|
14.
|
Оформлення атестаційних
матеріалів, опис досвіду роботи.
|
Протягом року
|
|
15.
|
Підготувати доповідь «Критерії
оцінювання навчальних досягнень учнів».
|
Січень
|
|
16.
|
Участь у методичній оперативці по
питанню атестації.
|
Лютий
|
|
17.
|
Працювати з нормативними
документами.
|
Протягом року
|
|
18.
|
Системне поповнення методичним
матеріалом папки класного керівника.
|
Березень
|
|
19.
|
Участь у виставці педагогічних
ідей та знахідок.
|
Квітень
|
|
20.
|
Вивчати матеріали,рекомендовані
для використання в початковій школі.
|
Протягом року
|
|
21.
|
Підготувати матеріали на засідання
методичного об’єднання.
|
Травень
|
П А М ’ Я
Т К А
Вчитель – це та людина, яка любить дітей, володіє
педагогічною майстерністю, постійно пробуджує в юному серці бажання бути
сьогодні кращим, ніж вчора, почуття поваги до самого себе.
· Входячи
в клас, залишай свої проблеми та негаразди за його дверима.
· Урок
– це маленька подорож у незвідане, тому помічниками в ній можуть бути твої учні
та знання.
· При
підготовці до уроку проявляй творчість та застосовуй передовий педагогічний
досвід.
· Вмій
виділити головне завдання уроку і раціонально використай кожну хвилину для його
розв’язання.
· Організовуй
навчання так, щоб кожному учневі було цікаво на уроці.
· В
основу взаємовідносин з учнями клади педагогіку співробітництва.
· Намагайся
не просто „передавати” знання учням, а навчай їх здобувати.
· Будь
об’єктивним в оцінці знань учнів і своєї роботи з ними.
· Аналізуй
кожен свій урок, особливо той, що виявився невдалим.
· Постійно
самовдосконалюйся, розширюй свій кругозір.
ДОПОВІДЬ
на тему:
«Організація диференційованого
та групового навчанняв на уроках математики»
Сучасний стрімкий рух життя вимагає змін у всіх
сферах життєдіяльності людини. І освіта - одна з найперших сфер, якої ці зміни,
безпосередньо, стосуються. Адже, саме на заклади освіти покладено завдання
розвивати і формувати особистість, здатну жити і працювати в сьогоднішній.час.
Про те, що обрана тема є актуальною, свідчать і
нормативні документи: Концепція загальної
середньої освіти (12-річна школа), Державний стандарт середньої загальної
освіти, що передбачає здійснення всебічного розвитку і виховання особистості.
Тож, реалізація сучасної освітньої політики в
Україні вимагає від учителя виконання нових функцій. Серед них функція використання
педагогіки співпраці, педагогіки творчості. Як зазначила вітчизняний педагог
Софія Русова, основним у діяльності школи має стати девіз: "Допоможи мені
це зробити самому". І завдання вчителя полягає в тому, щоб не тільки не
"замулити" джерела здібностей, якими обдарувала дитину природа, а й
розвинути ці здібності, створити всі умови для самореалізації,
самовдосконалення, самоосвіти дитини, спрямовуючи її діяльність у правильне
русло.
Ідея досвіду. Сьогодні школа покликана
створити максимально сприятливі умови для формування творчо-активної
особистості в цілому, математичного розвитку учнів зокрема. Успіх вирішення цих
завдань, в повній мірі, залежить від широкої диференціації навчання, що
стимулює навчально-пізнавальну діяльність учнів та сприяє розвитку їх
індивідуальних особливостей. Отже, провідна ідея досвіду полягає в
«…забезпеченні на різних етапах навчання рівневої та профільної диференціації
навчально-виховного процесу на основі базового змісту математичної освіти…»
(Концепція шкільної математичної освіти), яка найбільшою мірою сприяє розвитку
креативного мислення. творчого потенціалу, створює умови для самореалізації
особистості учнів на основі співробітництва, вільного вибору, навчання без
примусу.
Головна мета : дати учням стійкі,
глибокі знання, виховати творчу особистість, здатну до саморозвитку та
самореалізації.
Теоретична
база. У класі учні різні за здібностями і мають
різні рівні навчальних досягнень. Якщо давати учням однакові завдання, то це
викличе негативні відчуття як у слабкого, так і в сильного учня (одним усе не
зрозуміло, іншим – нецікаво, бо дуже легко).
Що робити вчителю, щоб учні були задоволені
роботою і оцінкою? Цього можна досягти тільки тоді, коли учням буде зрозумілий
та доступний матеріал, коли в них з'явиться постійний інтерес до навчання.
А це можливо
тільки при диференційованому підході до навчання.
При диференційованому підході до навчання реальною фактичною метою є
оволодіння кожним учнем практичними вміннями й навичками на рівні, що в даний момент відповідає його навчальним можливостям і професійним
намірам.
Готуючись до уроку, вчитель повинен визначати не тільки його загальну
навчально-пізнавальну мету, а й способи досягнення її кожним учнем. У цьому,
зокрема, й допомагають диференційовані завдання. Оскільки в умовах
класно-урочної форми навчання програмний матеріал подається одночасно для всіх
учнів, то для диференційованої роботи здебільшого треба пропонувати завдання,
що мають спільну пізнавальну мету, але відрізняються за ступенем складності.
Диференціація можлива у межах звичайного
класу і виявляється у двох аспектах:
а) змістовому –
диференціація обсягу навчального матеріалу, складності завдань і, як наслідок, диференціація обсягу вимог до школярів;
б) організаційному –
диференціація міри допомоги вчителя різним групам учнів і окремій дитині в
складі групи.
Здійснити диференціацію (у будь-якому аспекті) можна лише за наявністю у дітей
навичок самостійної роботи, а саме:
·
ознайомлення з організацією
роботи в групі;
·
вироблення норм робочої
поведінки;
·
планування і ефективне
використання часу;
·
сприймання варіативного
пояснення, здійснення взаємо- самоперевірки;
·
формування вміння самостійно працювати з
підручником, дидактичним матеріалом, наочністю;
·
забезпечення достатнього рівня культури
мовлення.
Різноманітні
способи і прийоми диференціації можна звести до таких: диференціація за
ступенем складності завдань і диференціація за ступенем самостійності учнів.
Диференціація за ступенем
складності – це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким
чином: завдання, що вимагають різної глибини узагальнення і висновків;
завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що
виконується; завдання репродуктивного і творчого характеру.
У випадку диференціації за
ступенем самостійності вчитель пропонує всім учням завдання однакової
складності, надаючи необхідну допомогу різним групам школярів, зокрема кількість
інформації про хід розв'язання дозується від найбільш повної до найменш повної.
Методи роботи. Реалізацію цієї програми
можна використовувати в четвертому класі і використовувати для цього різні
прийоми диференціювання завдань, а саме: полегшення завдань для слабо
встигаючих учнів, ускладнення завдань на основі додаткових вимог для учнів з
високим рівнем навченості, різнорівнева допомога у виконанні завдань (тобто:
конкретизація завдання, виконання завдань за наведеним початком, подання зразка
у виконанні завдань), застосовування додаткових завдань з логічним
навантаженням. Перш за все привчати дітей до правильного визначення рівня своїх
можливостей через кольорову гаму завдань, тобто жовтий колір означає завдання І
рівня, синій – ІІ рівня, зелений - ІІІ
–го і червоний - ІV - го
рівня складності.
Надзвичайно важливе значення для щільності уроку має правильний вибір
навчального матеріалу для досягнення його основної мети.
Так, насамперед, визначаю, що запропоновано в підручнику, який є дидактичний
матеріал, наочність. У разі потреби виготовляю картки для індивідуальної роботи,
перфокартки
Збільшення
розумового навантаження на уроках примушує задумуватися над тим, як підтримати
в учнів інтерес до вивчення матеріалу, їх активність протягом усього уроку,
уникнути байдужості та небажання вчитися. У зв’язку з цим постійно веду пошуки
нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які б
активізували думку школярів, стимулювали б їх до самостійного здобуття знань.
Неабияка
роль тут відводиться дидактичним іграм на уроках математики – методу, який
володіє навчальною, розвивальною і виховною функціями, що діють в органічній
єдності. Молодші школярі вчаться з інтересом тоді,
коли їм цікаво і, найголовніше, коли навчальні дії стають для них особисто
значущими, тобто коли ними рухає пізнавальна потреба – знати, міркувати.
А ця потреба спирається на інтелектуальні почуття дитини, позитивні
емоції. З цією метою мотивую навчальну діяльність необхідністю допомогти
казковим героям розв'язати цікаві завдання, ставлю навчальне завдання у
цікавій, несподіваній формі, проводжу уроки-казки, уроки-подорожі.
Адже, гра –
творчість, гра – праця. Я часто застосовую такі прийоми диференціації, бо у
процесі гри у дітей виробляються уміння зосереджуватися, самостійно мислити,
розвиваються увага та прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що
вчаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях,
поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші діти
долучаються до гри з великим задоволенням, прикладають усі зусилля, щоб не
підвести товаришів. Така гра, як «Математичні пазли»,
Опис гри
«Математичні пазли» (2 клас)
Показати дітям картинку.
Вона розрізана на 12 частин (пазлів) і складена на картонці, яка за розміром
така ж, як і картинка. На зворотній стороні кожного пазла написаний приклад.
Всі пазли з прикладами
змішати і покласти перед дітьми.
Потрібно, починаючи з
першого пазла (він помічений у лівому верхньому кутку цифрою 1), розв’язати
кругові приклади і покласти пазли з прикладами на ту ж саму картонку.
Коли всі приклади
розв’язані, перевернути їх разом з картонкою на зворотній бік.
Якщо всі приклади
розв’язані правильно, то, піднявши картонку, дитина побачить вірно складену
картинку.
«Допоможи казковим
героям дібратися до прапорця» та інші.
Диференціація
навчальної роботи передбачає добре знання вчителем своїх учнів: рівня
підготовки і розвитку кожного учня, його індивідуальних особливостей. На основі одержаних спостережень об'єдную дітей в умовні групи. Причому
один і той же учень може бути в різних групах.
Навчання у
групі підвищує інтерес до занять математикою, сприяє розвитку креативного
мислення, здібностей та пізнавальної активності учнів, виховує працелюбність,
почуття взаємодопомоги та вміння працювати в колективі. Завдання добираються
такі, щоб і слабкіші відчули , що вони можуть самостійно здобувати знання.
А саме,
«Допоможіть казковим героям», »Математичне лото», «Дишифрувальник»,
«Математичні розальовки».
Групова діяльність учнів на основі
диференціації навчання може
використовуватися:
Ø на уроках вивчення нового матеріалу;
Ø під час розв’язування задач;
Ø у процесі формування експериментальних умінь;
Ø під час узагальнення та систематизації знань.
Групова діяльність учнів значною мірою базується на
принципах диференційованого підходу до навчання, відповідає тенденціям сучасного уроку математики, дає курс на ініціативу
учнів, сприяє виробленню умінь приймати своє рішення обґрунтовано.Складність і
кількість вибіркових завдань повинна рости від класу до класу. Вибіркові
завдання мають не тільки дидактичну цінність. Найбільш важливим є формування
здатності вибирати, самому знаходити і вирішувати проблеми.
Нетрадиційні
уроки з елементами диференціації активізують пізнавальну діяльність учнів,
заохочують їх до навчання та росту математичної освіти, тому я впроваджую їх у
практику своєї роботи.
Необхідно, щоб кожен учень на уроці працював активно, захоплено. Саме в
цьому й допомагає диференціація навчання, сприяючи розвитку креативного
мислення учнів та їх творчої розумової діяльності.
Диференціація за ступенем
складності використовується не лише як засіб систематичного і послідовного
розвитку мислення учнів, особливо з низьким рівнем розвитку, а й формування
позитивного ставлення до навчання, бо розв'язання посильної задачі стимулює
бажання до подальшої праці і підвищує самооцінку своїх можливостей. Для цього
добираю завдання з нарощуванням ступеня складності.
У своїй
педагогічній роботі використовую різні технології:
· робота в
парах;
· робота в
малих групах;
· «Карусель»;
· «Мозковий
штурм»;
· «Мікрофон»;
· незакінчені
речення;
· «Дерево
рішень»;
· «Коло ідей»;
· «Спільний
проект»;
· «Навчаючи –
вчуся»;
· дискусія;
· коментування.
Що може бути кращим для
становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від
результатів своєї праці?
Багаторічний
досвід роботи в школі дає підстави твердити, що вчити всіх і кожного зокрема
можна, здійснюючи лише диференціацію навчального процесу на уроці в межах
одного класу.
Висновки: Впровадження
в практику диференційованого та групового навчання, а також використовування
новітніх технологій, різних форм та методів активізації пізнавальної діяльності
учнів, виявлення рівня розвитку кожного школяра з подальшою організацією
навчальної роботи, цілеспрямованої на підвищення якості знань майбутніх
фахівців різних галузей нашого суспільства, на розвиток особистості, здатної
креативно мислити та знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, дає позитивні
результати. При диференційованому навчанні створюються оптимальні умови для
підвищення творчого потенціалу особистості. Диференціація дає змогу враховувати
індивідуальні особливості дітей, а це один з провідних принципів дидактики,
ігнорувати який ми не маємо права, бо за цим стоїть подальша доля кожної
дитини.
Тож раджу
учителям творчо використовувати досвід, який допоможе вчити всіх цікаво і
результативно.
Список використаних джерел
1. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку
особистості//
Педагогіка і психологія. - 1996. - № 3. - С. 26-33.
2. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сущенко
І.М. Критичне мислення: як цьомунавчати. Науково-методичний
посібник/ За наук.ред.. О. І. Пометун – Харків,
2007.
3. Занюк С.С. Психологія мотивації. Навчальний посібник.
– К.: Вид-во
“Либідь”, 2002.
4. Коменський Я.А. Велика дидактика // Вибрані твори.
– Т.1. – К., 1940.
5.
Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. – Посібник для вчителів,
методистів, студентів. Київ, 1998
6. Освітні
технології: Навч.-метод. посібн.
/О.М. Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.
7.Любарська та ін., За
заг. ред.О.М. Пєхоти . — К .:А .С. К., 2001.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ до доповіді за ссилкою :⇓
ДОПОВІДЬ
“Творчий підхід до формування патріотичного
середовища у початкових класах”
Кожний учитель
повинен домогтися,
щоб учень якнайкраще знав близьке, дороге
йому:
батьківщину і все, що її стосується,
так само, як
уміє читати, писати, лічити
К.Д.Ушинський
Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного
патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді
громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх
видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї
родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу
на благо української держави. У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих
державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання
– виховати громадянина, патріота своєї країни.
Патріотичне
виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління,
воно формується на прикладах історії становлення Української державності,
українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики,
освіти, науки, культури і спорту. К. Д. Ушинський вважав, що патріотизм є не тільки
важливим завданням виховання, а й могутнім педагогічним засобом : «Як немає
людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов
дає вихованню вірний ключ до серця людини…».
Дім починається з фундаменту, а
школа – з її початкової ланки, яка приймає дитину такою, як вона є, і допомагає їй ставати розвиненою,
освіченою людиною. Чільне місце в роботі початкової школи посідає патріотичне виховання, яке
починається з любові до рідної домівки,
рідної школи, міста, рідної мови та гордості за свій рідний край, свою державу.
Вчителі початкової школи
намагаються виховувати своїх
учнів так, щоб
вони пишалися своєю школою. Видатний український
педагог Г. Ващенко звернув увагу на те, що високий темп розвитку учнів
початкових класів вимагає
якнайширшого залучення їх
до активної навчальної
і громадської діяльності. А тому
початкова школа мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням
знання, а й для того, щоб виховувати з них всебічно розвинутих людей і справжніх громадян своєї
Батьківщини. За словами В.
Сухомлинського, роки навчання
у початкових класах
є цілим періодом
морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде
реальною справою лише за умови, що
дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.
У молодшому шкільному віці
суттєво змінюється становище дитини, відбуваються кардинальні
зміни всього її
життя і стосунків, провідною діяльністю стає навчання, змінюється режим праці й відпочинку, з’являються нові обов’язки. У вихованні молодших школярів великої уваги
потребує формування
патріотичних рис їхнього
характеру: навичок поведінки,
витривалості, чуйності, доброти
і милосердя, вміння
долати труднощі, вироблення
цілеспрямованості,
організованості, стійкої уваги.
У
цьому ж руслі
не менш важливе
значення має вироблення
духовно-моральних та вольових
рис: патріотизму, відповідальності, національної свідомості,
наполегливості, сумлінного ставлення
до навчання, дисциплінованості, чесності, людської гідності, скромності, взаємної
пошани й терпимості, осудливого ставлення до егоїзму,
неробства.
Правильно
організоване патріотичне виховання
формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує свою
громадянську, національну й особисту
гідність, совість і честь.
Так, початкова школа, виконуючи роль фундаменту, на якому будується
вся система громадянського виховання школярів, формує в учнів основи
патріотичної свідомості. Все, що закладається їм у цей період навчання і
виховання, визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її
світогляду і загального розвитку. Набуті в школі першого ступеня особистісні
якості, а також знання, вміння і навички не лише забезпечують основу навчання і
виховання підлітків, а й значною мірою визначають особливості практичної,
громадської та професійної діяльності дорослої людини.
У роботі з дітьми молодшого шкільного віку потрібно звертати увагу на
вікові особливості. Ці діти не мають сталих інтересів, власну ініціативу
проявляють слабо, їхня увага нестійка. Вони потребують постійної допомоги та
порад учителя. Мислення в дітей цього віку
конкретно-образне, для них ще не властиві узагальнення та абстрагування. Їх
захоплює все яскраве, цікаве, тому що вони мислять відчуттями, звуками,
барвами. Знання та вміння, накопичені дитиною в цьому віці, пізніше стають
основою для формування стійких моральних звичок і переконань, високих життєвих
ідеалів. Науковець І.Підласий зазначає, що піддатливість школярів, «їхня
довірливість, схильність до наслідування, великий авторитет, який у них має
вчитель, створюють сприятливі умови для формування високоморальної
особистості».
Важливе значення в процесі формування патріотичної свідомості надається
таким закономірностям:
-
єдність
навчання, виховання і розвитку дитини в навчально-виховному процесі;
-
єдність роботи
педагогічного й учнівського колективів у школі;
-
прагнення
вчителя бути взірцем для школярів;
-
поступове
включення учнів у навчально-виховний процес, який сприяє їхній роботі над
собою.
Аналізуючи зміст початкової загальної освіти та
державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (Навчальні програми для 1-4х класів),
виявляємо величезний розвивальний потенціал в аспекті педагогічного
стимулювання розвитку національної свідомості учнів.
Наприклад, освітня галузь «Мови і
літератури». Реалізація змісту соціокультурної лінії передбачає
загальнокультурний розвиток молодших школярів і їхню підготовку до
життєдіяльності в українському соціумі. Здійснюється
шляхом використання у процесі навчання
української мови народознавчого матеріалу; текстів, у яких розкриваються сторінки історичного минулого
України; інформації про відомих
українців минулого і сьогодення; підготовки і залучення дітей до
проведення народних та релігійних свят,
обрядів. У процесі опрацювання малих
фольклорних форм пропонується школярам записувати усталені вислови, прислів’я, приказки, співанки, які
вживають у своєму мовленні мешканці рідного краю. Для формування культури
поведінки в сім’ї доцільно ознайомлювати учнів з українськими традиціями в родинних стосунках.
Виховання поваги і любові до рідної мови, пробудження почуття захоплення її
красою, ліричністю, милозвучністю, виразністю, а головне отримання знань за
допомогою мови — це є міцний і надійний гарант національного виховання. На
уроках української мови, позакласного читання, розвитку зв’язного мовлення через
мовний матеріал, народний фольклор, поезію формує вчитель національну
свідомість школярів.
Освітня галузь
“Технології”. У процесі трудового навчання
вчитель має розкрити перед учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій
діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю і красу. Виготовлення
писанки надає уявлення про художньо-трудові традиції та ремесла на території
України, про свята та їх найпростішу
атрибутику. Виконання державної символіки у виді аплікації з паперу, тим самим
закріплюється знання національних символів держави. Національне виховання
починає здійснюватися з першого класу на основі таких тем, як:1 кл –
«Писанкарство як мистецтво художнього розпису», 2 кл - «Художня вишивка в
українському побуті», 3 кл - «Святкові костюми міфологічних персонажів»,
«Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва», «Виготовлення витинанки», 4
кл - «Елементи дизайну костюму», «Витинанка, як вид декоративно-ужиткового
мистецтва».
Тобто у кожній з цих тем є джерело національної свідомості. Перш ніж
виготовляти, вчитель дає короткі історичні відомості про той, чи інший вид прикладної праці. Кожна з цих тем дає певні
поняття про українські традиції, про побут, звичаї, культуру та стиль. Молодші
школярі залюбки долучаються до творчості. Внаслідок поетапного включення дітей до використання та
відтворення форм народного мистецтва напрямок формування патріотизму як якості
особистості відчувався від елементарних проявів національної свідомості до
самостійного творчого пошуку в галузі народного мистецтва.
Освітня галузь
«Природознавство». У програмі предмета
«Природознавство» визначено такі змістові лінії: «Об’єкти природи»; «Взаємозв’язки у природі»; «Земля — планета Сонячної системи»; «Україна на планеті Земля»; «Рідний край»; «Охорона і збереження природи»; «Методи пізнання природи». На уроках природознавства діти ознайомлюються
з різноманітністю природи, господарською діяльністю населення, охороною і
збереженням природи рідного краю, з системою цінностей у ставленні до природи, до людей, до самого себе; вони беруть участь
у природоохоронній діяльності; дотримуються народних традицій у ставленні
людини до природи, що є підґрунтям національно-патріотичної свідомості. Система виховання домагається
глибокого усвідомлення учнями того, що відображена в свідомості українців рідна
природа є "корінням" основою національної духовності, культури.
Освітня галузь
“Суспільствознавство”. Особистісний розвиток учня,
формування його соціальної і життєвої
компетентностей на основі поетапного засвоєння соціального досвіду, який охоплює загальнолюдські,
загальнокультурні і національні цінності, соціальні норми, громадянську
активність, толерантне ставлення до відмінностей культур, традицій, різних
точок зору – це мета навчального предмета
«Я у світі», який реалізує галузь
«Суспільствознавство» Державного
стандарту початкової загальної освіти і спрямовується на соціалізацію особистості молодшого школяра,
його патріотичне і громадянське виховання. Предмет «Я у світі» за навчальним
планом реалізується в 3–4 класах і охоплює
такі теми: «Людина»; «Людина серед людей»; «Людина в суспільстві»;
«Люди- на у світі», що сприяє поетапному усвідомленню учнями єдності
компонентів «Я — сім’я —
школа — рідний край — Україна
— світ»; розкриває взаємодію людей у сім’ї, колективі, суспільстві;
передбачає активне спілкування дітей із
природним і соціальним оточенням, набуття досвіду особистісного
ставлення до системи цінностей
демократичного суспільства.
У процесі навчання у молодших школярів формуються уявлення про цілісність
світу, природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її
належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні та узагальнені
уявлення і поняття, які відображають основні властивості й закономірності
реального світу, розширюють і впорядковують соціальний та пізнавальний досвід.
У дидактико-методичній систематизації навчального матеріалу важливе
значення надається зв’язку його з життям, оскільки обмеженість відповідного
досвіду учнів потребує постійного залучення й аналізу життєвих вражень — цієї головної чуттєвої опори набутих знань.
Одним із засобів реалізації мети є Вітчизнознавсто, яке починається з краєзнавства: історичного,
етнографічного, географічного, фольклорного, літературного.
Так, ми із своїми учнями беремо активну участь у багатогранній краєзнавчій
роботі. (Екскурсії, походи, відвідування музеїв, виставок, зустрічі з видатними
відомими людьми, які стають зразком для вироблення в учнів власних життєвих
стратегій).Діти прилучаються до героїки минулих епох, трудових подвигів, справ
і мистецьких традицій дідів і прадідів. Комплексна, всебічна краєзнавча робота
дає змогу вивчати і цілісно сприймати національний колорит рідного краю:
оригінальний спосіб життя українців, їхній стиль поведінки, самобутній спосіб
мислення, мистецтво. Краєзнавча діяльність створює умови для глибокого
засвоєння учнями регіональних особливостей національного життя. Завдяки
цьому молодші школярі глибоко
усвідомлюють себе частиною народу, в них виховується любов до нашого рідного міста,
краю.
Мета краєзнавчої тематики курсу "Я у світі" - введення дитини у
чарівний світ культурно-історичних надбань народу, рідного краю і на цій основі
виховання високоморального, національно-свідомого підростаючого
покоління-патріотів, спадкоємців і продовжувачів національних традицій.
Слайд 6 Протягом віків діти виховувались в національному середовищі, зміст
якого відображає культурно-історичний досвід рідного народу. Знайомство з
українською національною символікою має велике значення. З цією метою
проводяться бесіди "Ми — українці", "Я — син своєї землі"»;
години спілкування «Моя країна - Україна», «Мій милий Скадовськ»; позакласні
заходи "Національні символи України", "Що для мене
Україна?", "Наші обереги", "Український рушник у
народознавчих звичаях і традиціях", "Червона калина",
"Свято врожаю"
К.Д. Ушинський у своїх статтях, книгах визначає, що справжня любов до
Батьківщини повинна поєднуватися із знаннями мови, мистецтва, кращих традицій і
звичаїв народу. Завдяки етнічним символам (берегиня, обереги пам'яті, калина,
верба тощо) в свідомості кожної дитини виникають образи рідного краю,
батьківської хати, родинного вогнища.
Формування основ національно-патріотичної свідомості:
- уміння та навички підтримки
та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв'язування
конфліктів;
- здатності враховувати думку
інших людей, адекватно оцінювати власні вчинки та вчинки інших;
- сформованість моральних
якостей (чуйності, чесності, правдивості, справедливості, гідності,
толерантності, милосердя, взаємодопомоги, товариськості, співпереживання,
щедрості, поваги до особистості)
При цьому важлива взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому у своїй
роботі ми намагаємось постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками,
залучаємо їх до шкільного життя дітей. Творча співпраця батьків, дітей і
вчителя позитивно впливає на формування класного колективу, виховання в учнів
людяності, поваги до старших, доброзичливого відношення до товаришів.
Таким чином, формування та розвиток національно-патріотичної свідомості у
сучасному навчально-виховному процесі школи І ступеня має надзвичайно важливе
значення. Повноцінне формування
особистості молодшого школяра не може позитивно реалізовуватися без
громадянської основи. Сьогодні, як ніколи важливо спрямовувати дітей на вибір
національних ідеалів та ціннісних орієнтацій у їхньому житті. Ефективність
виховання патріотизму, як і багатьох інших особистісних характеристик, значною
мірою визначається реалізацією у діяльнісного підходу, відповідно до якого в
структурі особистості виникають і закріплюються передусім ті новоутворення, у
"конструювання" яких дитина вкладає свої почуття, власну працю,
енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність.
До чого ми прагнемо? Щоб дітям хотілося до школи не просто йти, а бігти. Щоб у тут проходили
не тільки уроки, а й кипіло цікаве і веселе шкільне життя, дзвеніло щастя і
сонцем світилася радість. Хай тут частіше проходить цікава і захоплююча робота,
хай частіше діти в школі пізнають благородну радість, мужність і гідність
вчинків, освічених громадянськими думками і переконаннями. Патріотизм і
гідність, активність і мудрість самого вчителя, його любов, доброта,
вимогливість до себе і до дітей сприятимуть вихованню в учнів найкращих
людських якостей.
Визначені структурні компоненти системи педагогічного забезпечення розвитку
національної свідомості учнів початкових класів:
створення умов для емоційного переживання учнями цінностей національної
культури як особистісних;
педагогічне забезпечення процесу осмислення знань про українську культуру;
формування у молодших школярів мотивів самоформування умінь та якостей
свідомого українця-патріота;
безпосередня організація усвідомлення учнями початкових класів розбіжностей
в оцінках сформованості національного образу "Я" і в його самооцінці;
стимулювання процесів проектування й реалізації "Я - концепції"
самоформування цінностей національної культури.
Таким чином, патріотичні почуття в
дітей молодшого шкільного віку не виникають самі, вони є результатом
цілеспрямованого виховного впливу на дитину ідеології, політики, мистецтва,
суспільного устрою, виховної роботи сім’ї, школи та позашкільних закладів.
-
по-перше,
позаурочна робота має спиратись на знання дітей, які вони здобули на уроках,
розширювали та поглиблювали їх ; саме на ґрунті таких знань формуються стійкі
патріотичні переконання, відповідна поведінка, а потім дії;
-
по-друге,
заходи громадянсько-патріотичного змісту повинні логічно продовжувати урок,
мати певну систему, враховуючи принципи послідовності, наступності, зв’язку з
життям, а також вікові та індивідуальні особливості школярів, їхні інтереси;
по-третє, методи, форми позаурочної діяльності з патріотичного виховання
мають бути цікавими, емоційними, доступними для дітей молодшого шкільного віку,
щоб учні мали змогу виявити творчість, ініціативу, самостійність, відчували від
участі насолоду, радість та задоволення
Якщо буде
світло в душі,
буде краса в
людини,
Якщо є краса в
людини,
буде гармонія в
домі,
Якщо є гармонія
в домі,
буде порядок у
нації,
Якщо є порядок
у нації,
буде мир у
світі.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ до доповіді за ссилкою :⇓
https://drive.google.com/open?
Немає коментарів:
Дописати коментар