ДЛЯ БАТЬКІВ

Тест  "Добра мати... добрий батько... "

Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю".

1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.

100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.

50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

0-49  балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ДІТЕЙ, ЯКІ ЧАСТО ХВОРІЮТЬ

Для забезпечення здоров'я своїх малюків батькам необхідно забезпечити деякі оздоровчі заходи вдома, обов'язково порадившись з лікарем дитини – це загартовуючі заходи, збалансоване харчування, профілактичні заходи, прогулянки круглий рік, відповідний одяг дитини у приміщенні.

ЗАГАРТОВУВАННЯ

Рухова гімнастика щоранку замість зарядки – 5 вправ

«годинничок» (руки вперед і назад)

«півень» (поплескати руками по стегнах – ку-ку-рі-ку)

«паровоз» (поперемінний рух рук – чух-чух)

«насос» (руки вздовж тулуба з нахилами в сторону – сої!)

«вирости великий» (руки вгору і добре підтягнутися на носках – ЧХХ!)

Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.

Масаж крил носа щоранку після вмивання.

Полоскання рота водою з-під крана після їжі.

Якомога більше перебувати на свіжому повітрі.

Не кутати дитину.

Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.

Мити ноги перед сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30°С, поступово знижуючи до 18°С і нижче). 

ХАРЧУВАННЯ

Яблука, чорнослив, родзинки, курага, чорна смородина, капуста свіжа і квашена, цибуля, часник, буряк, шипшина.

ПРОФІЛАКТИКА ЧАСТИХ ГРЗ ПРОТЯГОМ 2-3 ТИЖНІВ НАВЕСНІ І ВОСЕНИ

Зрошення зіву настоєм часнику: 2 зубчики часнику заливають 1 склянкою кип’яченої води, настоюють добу, проціджують через подвійний шар марлі, зрошують за допомогою балончика для клізми через 20-30 хвилин після їжі 2 рази на день протягом 2-3 тижнів.

Зрошення зіву настоєм евкаліпта – 1 столова ложка на 1 склянку води – 1 раз на день – 2-3 тижні. 

Лікувальні трави (суміш): валеріана, собача кропива, звіробій, м’ята, шавлія: по 1 ч.л. кожної трави змішати, взяти 4 ч.л. суміші, залити 0,5 л. кип’яченої води (киплячій), настояти 20-30 хвилин, процідити, давати по 1 ч.л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів (можна до 2 місяців). При анемії додати кропиви, при болях у животі – ромашки, при алергії – череду.

Лікувальні ванни (загальнозміцнюючі) з додаванням трав: ромашки, череди, дубової кори, хвої – через день, 2 рази на рік навесні і восени.

Масаж спини 1 раз на день після перенесеного ГРЗ протягом 3-4 тижнів.

У кімнаті, де перебуває дитина, добре мати кімнатну квітку герань, яка виділяє речовини, що вбивають мікроби і віруси.

ПРОГУЛЯНКИ В ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

Малюків до 3 років виводять гуляти взимку в безвітряну погоду при температурі повітря на вулиці не нижче -15°С. Дітям від 4 до 7 років дозволяються прогулянки до -18°С. У холодну пору року тривалість перебування дітей на повітрі в значній мірі залежить від правильної організації їх діяльності, від створення необхідних умов для фізичних вправ, веселих ігор та розваг.

Для стрибків, вправ на рівновагу необхідно зробити снігові вали, для метання – намальовані мішені.

Спробувати зробити снігові фігури, які допомагають закріпити рухові вміння хлопців: лисиці або ведмедеві дати в лапи корзину, в яку закидають сніжки, між ногами передбачити деяку відстань, щоб дитина могла проповзати.

Вправи на крижаних доріжках цікаві дітям, розвивають у них почуття рівноваги при ковзанні, вміння керувати своїм тілом під час таких рухів.

Хокей. Навчання елементам цієї гри проводиться на сніговому майданчику, обнесеному невисоким сніжним валом. Дітей навчають деяким елементам хокею: вести шайбу ключкою, не відриваючи її від шайби; прокатувати шайбу ключкою один одному, затримувати її, обводити шайбу ключкою навколо предметів і між ними.

Катання з гірки – одне з улюблених і корисних для дітей розваг. Неодноразово піднімаючись в гору, діти тренують серце й легені. З’їжджаючи з гори, вони можуть проробляти багато додаткових рухів, які розвивають спритність, кмітливість, рішучість, координацію рухів. Діти повинні вміти падати при необхідності на бік.

Правила катання по крижаній доріжці:

кататися в одному напрямку;

кататися з інтервалом;

швидко йти з доріжки після ковзання;

не перебігати крижану доріжку.

Правила катання з гірки:

не кататися на ногах;

кататися по черзі;

з’їжджати вниз з інтервалом, тільки тоді, коли внизу нікого немає;

швидко йти з доріжки після того, як з’їхав з гірки;

гальмувати в разі несподіваної появи перешкод.

ВИМОГИ ДО ОДЯГУ ДІТЕЙ 3-7 РОКІВ У ПРИМІЩЕННІ ГРУПИ АБО ВДОМА

При температурі 18-20 градусів на дитину одягають бавовняну білизну, плаття з напіввовняної або товстої бавовняної тканини, колготи, для старших дошкільнят гольфи, на ногах туфлі. При 21-22 градусах – бавовняна білизна, плаття (сорочка) з тонкої бавовняної тканини з коротким рукавом, гольфи, на ногах легкі туфлі або босоніжки. При 23 і вище градусів – тонку бавовняну білизну або без неї, легке плаття, сорочку без рукавів, шкарпетки, на ногах босоніжки.

Поради для батьків: знання дитини виростуть якщо не робити з нею уроки

Повторюю: робити уроки з дитиною не треба! Збирати з нею портфель не треба! Запитувати «як там, в школі?» Не треба. Ви і відносини псуєте і результат тільки негативний. Вам що, з ним більше поговорити немає про що?

У дитини обов’язково має бути особистий вільний час, коли вона НІЧОГО не робить: від 2 до 4 годин на день. Тривожні амбітні батьки дітей заорганізовують. Гуртки, секції, мови … І отримують неврози і все, що до них додається.

У відносинах зі школою та педагогами ви повинні бути на боці своєї дитини. Бережіть дітей. Не бійтеся поганих оцінок. Бійтеся довести до відрази до школи та навчання взагалі.

Батьки орієнтовані на оцінки. Це ще з радянських часів. Наприклад, в моєму класі вчилися два чеха і один поляк. Після однієї серйозної контрольної на зборах всі НАШІ батьки запитували про оцінки, і тільки чехи і поляки запитували щось на кшталт: «Як він себе почував? Він хвилювався?» І це правильно.

Важко сказати у кого більше психологічних проблем — у відмінника або у двієчника.

Відмінники, які беруть ретельністю і «висиджують» свої п’ятірки — тривожні діти зі зниженою самооцінкою.

Якщо ваша дитина не в змозі робити уроки сама — у цього завжди є причина. Лінь тут ні до чого. Такої категорії як лінь в психології взагалі не існує. Лінь завжди розкладається на відсутність мотивації і волі.

Серед причин, за якими дитина не робить уроки сама, може бути що завгодно: підвищений внутрішньочерепний тиск, гіпертонус, психологічні проблеми, СДУГ (синдром дефіциту уваги і геперактівність). І замість того, щоб витрачати свої вечори на спільне сидіння над підручниками — краще спробувати визначити цю причину і працювати над її усуненням.

Є батьки, які хочуть виростити відповідальних, самостійних, успішних дітей.

І бувають батьки, мета яких — тотальний контроль над дитиною, а вже якою вона там виросте не так і важливо — головне, щоб не зривалася з повідка.

Як часто через тривоги з приводу оцінок буквально руйнуються сім’ї, трощать відносини, батьки і діти виявляються роз’єднані, іноді назавжди.

Психіка у підлітків і без того загострена, а місяці підготовки до ДПА стають по-справжньому чорними часом для сім’ї. Як уникнути всього цього кошмару або хоча б мінімізувати наслідки? Я думаю, зосередитися на любові і вічних цінностях. Подумати про те, що досить скоро, коли всі оцінки і іспити зітруться з пам’яті, буде важливо тільки одне — чи не втратили ви близькість, довіру, розуміння, дружбу зі своєю дитиною …

Адже можна отримати п’ятірку і втратити дочку. Здати ДПА, вступити синові в інститут, але вже не відновити відносин.

Лекції про виховання дітей, поради психологів і педагогів з приводу відносин в родині ефективні і мають сенс тільки в тому випадку, якщо самі батьки психологічно благополучні або хоча б стабільні.

БУДУЧИ нещасними людьми, ви ніяк не зможете так вибудувати відносини з дитиною, щоб вона була щасливою. А якщо щасливі батьки, то спеціально і робити нічого не треба.

Багато хто вважає, що у них, батьків, все нормально, а проблеми тільки у їхніх дітей. І дивуються, коли в одній сім’ї виростають дві абсолютно різних дитини: одна впевнена в собі, успішна, відмінник бойовий і політичний, а інша — закомплексована невдаха, вічно ниюча або агресивна. Адже це означає, що діти по-різному відчували себе в сім’ї, і комусь із них не вистачило уваги. Хтось був більш чутливим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

Стежити за тим, щоб дитина була одягнена, взута і нагодована — це турбота, а не виховання. На жаль, багато батьків упевнені, що турботи досить.

ЯК ВИ спілкуватися з дитиною в її дитинстві, так вона буде звертатися з вами у вашій старості.

Коли у вас народжується дитина, ви вважаєте це дивом, ви щасливі, що стали батьками, робите все, щоб дитині було добре, радієте спілкуванню з нею, захоплюєтеся кожною дрібницею … Але ось їй виповнюється 6 або 7 років, і між вами і дитиною постає школа. Ніби в будинок приходить воєнком і висмикує дитя з сім’ї. Хоча, що власне, відбувається такого страшного? Ну, треба їй ходити в школу, отримувати знання у міру сил, спілкуватися, дорослішати. Навіщо ж дозволяти цьому природному процесу роз’єднувати вас? Школа менше, ніж життя, і її треба вивести за рамки ваших відносин з дитиною.

Школа повинна навчити не тільки математики та літератури, скільки самого життя. Від школи важливо отримати не стільки теоретичні знання, скільки практичні навички: вміння спілкуватися, будувати відносини, відповідати за себе — свої слова і вчинки, вирішувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом … Саме ці навички допомагають впевнено почувати себе в дорослому житті і заробляти собі на життя.

Надмірне ПЕРЕЖИВАННЯ дитини через погані оцінки — це тільки дзеркало реакції дорослих. Якщо батьки спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, ще на якісь збої, якщо батьки посміхаються, говорять: «Мій хороший, не переймайся», то і дитина спокійна, стабільна, обов’язково вирівнюється в навчанні і знаходить справу, де у неї все виходить.

Якщо в початковій школі ваша дитина не справляється з програмою (тут кажуть, уже репетитора найняли в першому класі), якщо вам доводиться подовгу сидіти з дитиною над уроками — проблема не в дитині, а в школі. Гімназії, ліцеї. Ці заклади працюють виключно на амбіціях батьків і дбають не про дітей, а про власний престиж і вартість своїх послуг. Складніше — не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагатися наздогнати програму, складену педагогами, яким безперервно потрібна допомога батьків, репетиторів, інтернету і т.д. У першому класі на підготовку домашнього завдання повинно йти від 15 до 45 хвилин. Інакше ви все довго не витримаєте.

КАРАТИ ДІТЕЙ МОЖНА і іноді навіть необхідно. Але потрібно чітко розділяти дитину і її вчинок. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи вона зробить уроки, поїсть і прибере за собою. І ось ви приходите додому і бачите картину: каструля з супом незаймана, підручники явно не відкривалися, на килимі папірці якісь валяються, а дитя сидить носом в планшеті.

Головне в цей момент не перетворюватися на фурію, не кричати про те, що «у всіх діти як діти» і про те яка вона безсовісна і безвідповідальна. Без найменшої агресії ви підходите до дитини. Посміхаючись, обіймаєте її і говорите: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти більше не отримаєш». Можна ще видати телефон nokia типу ліхтарик. Без будь-якого інтернету. А кричати, ображати, ображатися і не розмовляти — ось цього не треба. Дитина покарана вилученням гаджетів.

КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ повинні бути у дитини вже років з 6-ти. Не великі, але регулярно треба видавати суми, якими вона розпоряджається сама. І дуже важливо, щоб гроші не стали інструментом для маніпуляції. Не треба контролювати, на що дитина їх витрачає, і ставити суму траншей в залежність від її успішності і поведінки.

Не треба за дітей проживати їх життя, вирішувати, що їм робити і що ні, вирішувати за них їхні проблеми, тиснути на них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками. Ви ж постарієте, як вони самі жити будуть?

У всьому світі вчитися в університети йдуть тільки найрозумніші і найбагатші. Решта йде працювати, шукати себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що?

ЯКЩО ДИТИНУ ПОСТІЙНО опікати — вона не знає, що таке нести відповідальність за свої вчинки, залишається інфантильною і ласою до будь-якої можливості порушити заборону.

Я проти постійного пильного контролю. Дитина повинна бути впевнена, що в родині її люблять, поважають і їй ДОВІРЯЮТЬ. Ось в цьому випадку вона не зв’яжеться з «поганою компанією» і уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з напруженою ситуацією в родині.

Коли я працював в школі, то в День знань говорив, що вчитися треба хоча б тому, що за роботу головою платять у багато разів більше, ніж за фізичну працю. І що вивчившись, ви зможете працювати і отримувати гроші за те, що самі любите робити.

БАРДАК В КІМНАТІ ПІДЛІТКА відповідає його внутрішньому стану. Так зовні виражається хаос в його душевному світі. Добре ще, якщо він миється … Вимагати «навести порядок» можна тільки, якщо речі дитини валяються за межами її кімнати.

Виховувати — НЕ ОЗНАЧАЄ ПОЯСНЮВАТИ, як треба жити. Це не працює. Діти розвиваються тільки за аналогією. Що можна, а що не можна, як треба і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а виключно з їх вчинків. Простіше кажучи, якщо батько каже, що пити шкідливо, а сам не просихає — існує багато шансів, що син стане алкоголіком. Це найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менше чуйно.

Говорити з дітьми треба про життя взагалі, а не про те, як ТРЕБА жити. Якщо ж батько може говорити з дитиною тільки про проблеми — у нього проблема.

Якщо дитина намагається маніпулювати дорослими — у неї просто невроз. І треба шукати його причину. Здорові люди не маніпулюють — вони вирішують свої проблеми, діючи прямолінійно.

У розмові з дитиною (і не тільки) не критикуйте її, не чіпайте її особистість, не виходьте за рамки аналізу її вчинків. Говоріть не про неї, а про себе. Не «ти — поганий», а «я думаю, ти погано вчинив». Використовуйте формулювання: «Мені не подобається коли ти …», «Мені б хотілося, щоб …»

Поменше критики, побільше конструктиву і позитиву.

Дитина повинна відчувати, що батьки — це добрі, але сильні люди. Які можуть її захистити, можуть їй в чомусь відмовити, але завжди діють в її інтересах і, головне, дуже її люблять.

Коли настає час вивчення домашнього завдання, в домі панує атмосфера, як у тому анекдоті: «Мати так кричала на дитину, що сусіди зверху й знизу заправили ліжко, умилися та вивчили уроки!

» Ситуація, коли батьки не в змозі стримувати свої емоції під час спільного навчання відбувається майже в кожній другій родині. Як же важко опанувати себе, коли після часового пояснення дитина все одно нічого не зрозуміла, або коли ти взагалі півдня не можеш її всадити за стіл, щоб почати займатися! Як діяти?

Порада  № 1. Стримуйте, стримуйте й ще раз стримуйте себе!

Емоції не повинні брати гору. Це важко, особливо імпульсивним батькам. Але все одно стримуйтеся. Коли не можете стримуватися, а дитина зовсім не піддається «дресуванню», зробіть перерву, вийдіть до іншої кімнати, попийте чаю, займіться хатніми справами. Після того, як ви заспокоїлися та згадали, що це дитина, ви її любите, вона також має право на емоції, тоді пробуйте ще раз допомогти дитині зробити домашнє завдання. «Хороший мій, даю ще 5 хвилин і ти сядеш за стіл, я чекаю на тебе! Усе справедливо чи не так? Ти погрався вдосталь, а завдання все одно потрібно виконувати. Ти ж не хочеш, щоб у школі ти виглядав як нездібний? Ти ж успішний і все зможеш!» Після такого звернення в спокійному тоні навряд чи втримається хоч одна дитина. Спробуйте!

Порада № 2. Залишайте дитині час на відпочинок.

Не варто саджати дитину за уроки відразу після школи. Так намагаються вчинити безліч батьків, адже потрібно поспішати та не запізнитися на ще 5 гуртків: малювання, фортепіано, плавання, карате та до школи майбутнього чарівника! Заспокойтеся, любі батьки, не слід передавати куті меду. Залиште дитині час на відпочинок. Добре, якщо це буде прогулянка на свіжому повітрі, навіть узимку, активні ігри чи просто перегляд мультика. Для першокласників не зайвим буде денний сон. Усе залежить від конкретної дитини, від її стану здоров’я, умінь та вподобань.

Порада № 3. Призначте конкретний час для виконання домашнього завдання. Створіть певний ритуал. Наприклад  о 15:30 по понеділках сідаємо робити домашнє завдання. В інші дні час може змінюватися, залежно від його позакласних занять та тренувань у спортивних секціях. Можна створити самостійно паперовий розклад домашнього завдання, розфарбувати його (чи придбати магазинний) та повісити на стіну. По-перше, коли ви його створюватимете, то розмовлятимете з дитиною та таким чином налаштовуєте її на регулярне виконання домашнього завдання. «Дивись, який ти створив гарний розклад. Тепер, ти сам (сама) будеш дивитися на нього та дізнаватися, коли сідати за уроки! Ти станеш успішним і добре займатимешся, легко виконувати усі завдання, адже головне регулярне «тренування» мозку та пам’яті, як у спорті — м’яз. Зрозумій це та запам’ятай на все життя! Свої навички завжди потрібно розвивати та вдосконалювати в будь-чому!» Це лише здається, що подібні розмови для дорослих. Але навіть маленьким буде приємно, коли з ними розмовляють, як із дорослими. Вони все сприйматимуть правильно, не переймайтеся! Навіть, якщо відразу ви не побачите результати, дитина неодмінно здивує вас трохи згодом.

Порада № 4. Грайтеся в школу.

Виконуйте роль учительки, заведіть будильник  чи телефон, наче дзвенить шкільний дзвоник. «Добрий день, діти! Мене звуть Марія Іванівна, зараз почнеться урок під назвою «домашня робота»! Сідай, любий, у тебе все вийде, я допоможу, сьогодні я добра вчителька!» Дитина глузувати, настрій поліпшиться. А в гарному настрої, граючись, робити домашнє завдання легше. Навіть із дітьми старшого віку (10–13) ця гра стане в пригоді, адже ми часто забуваємо, що наші сини та дочки — це перш за все діти, а гратися люблять усі, навіть дорослі!

Порада № 4. Робіть невеликі перерви.

Аби виконувати домашнє завдання з дітьми без крику та сварок, необхідно робити невеликі перерви, так само, як в школі. Особливо це важливо для дітей 6–9 років. Нехай підводяться, розминають спину, п’ють чай чи їдять печиво. Згадайте, що ви також робите перерви, щоб випити кофе чи чай на роботі в офісі. Можна використовувати цікаві приказки, наприклад: «Ми писали, ми писали, наші пальчики втомились!» тощо. Дитина звикла до перерв у школі. А батьки часом забуваються, аби зробити все швидше, перенапружують дитину заняттями, що може негативно вплинути на її здоров’я та взагалі знеохотити займатися.

Порада № 5. Ніколи не робіть уроки за дитину.

Батьки дуже часто припускаються такої помилки, нібито хочуть допомогти дитині, то задачу за неї розв’яжуть, то аплікацію зроблять. А насправді ж, таким чином, батьки не допомагають, а шкодять синові чи донечці, адже позбавляють дитину можливості навчитися робити уроки самостійно та відповідати, якщо чогось не зробив. Перебувайте поруч, допомагайте, направляйте, але ніколи не робіть за дитину домашні вправи.

Якщо ви дослухатиметься до цих 5 порад, то назавжди забудете про сварки та крик у сім’ї під час виконання домашнього завдання з дитиною!